ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 12/3293
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Приватного підприємця А.А.А.
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 18.12.2003 року
у справі
за позовом H-ської центральної районної аптеки № 99
до Приватного підприємця А.А.А.
про розірвання договору оренди
та зустрічним позовом Приватного підприємця А.А.А.
до H-ської центральної районної аптеки № 99
про усунення перешкод у користуванні орендованим
приміщенням,
УСТАНОВИВ :
У червні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Хмельницької області з позовною заявою до відповідача
про визнання договору оренди нежитлового приміщення неукладеним,
посилаючись на
те, що зазначений договір укладений з порушенням законодавства, і
в ньому сторони не досягли згоди з усіх суттєвих умов, які
передбачені законом.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач змінив
заявлені вимоги і просив розірвати спірний договір та зобов'язати
відповідача звільнити орендоване приміщення з посиланням на те, що
останній не вносить орендну плату на протязі 4-х місяців, і не
отримав необхідних дозволів, та не застрахував об'єкту оренди. При
цьому позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача
збитків.
Приватний підприємець А.А.А. звернувся до суду із зустрічним
позовом до H-ської центральної аптеки № 99 про усунення перешкод у
використанні орендованого приміщення, посилаючись на те, що
останньою чиняться перешкоди в користуванні орендованим ним
майном.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.08.2003
року визнано договір від 04.04.2003 року укладений між сторонами
недійсним, в частині вимог про розірвання зазначеного договору,
провадження у справі припинено згідно п.11 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в зустрічному позові
відмовлено та в первісному позові про зобов'язання відповідача
звільнити приміщення відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом вважає, що
судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняті ним рішення скасувати та зустрічний позов
задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача за первісним позовом до
суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір від 04.04.2003 року, за умовами якого орендодавець
зобов'язався передати, а орендар прийняти в оренду нежитлове
приміщення площею 149 кв.м., за адресою: м. Н-ськ, вул. Р-ськa, 88
та вносити орендну плату.
За актом приймання-передачі від 04.04.2003 року орендодавець
передав орендарю орендоване приміщення.
Предметом даного судового розгляду є вимоги за первісним позовом
про розірвання договору оренди і зобов'язання відповідача
звільнити орендоване приміщення, та вимоги за зустрічним позовом
про усунення перешкод у користуванні зазначеним приміщенням.
Суди, вирішуючи спір, у порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зробили висновки, не
з'ясувавши дійсних обставин справи, що вплинуло на правильність
застосування норм матеріального права.
Так, судом не було належним чином з'ясовано предмет і правові
підстави первісного позову. При цьому суд не звернув увагу на те,
що предметом первісного позову було розірвання спірної угоди, і
обставин, пов'язаних з предметом цих вимог не дослідив, та
правової оцінки зазначеному не навів.
Тому вихід за межі первісних позовних вимог і застосування без
з'ясування наявності законних підстав ст. 48 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
призвело до того, що заявлені позовні вимоги по
суті не були вирішені.
До того ж, суд вказавши на те, що спірне орендоване приміщення
було передане іншим орендарям, не з'ясував, чи не стосується
вирішення даного спору зазначених осіб, і не обговорив питання про
залучення їх до участі в справі.
Разом з цим, суду слід було ретельніше перевірити доводи обох
сторін, що мають правове значення для вирішення спору, і навести
правове обґрунтування прийняття чи відхилення зазначених доводів
відповідно до вимог ст.ст. 84, 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду потрібно всебічно і повно
з'ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір відповідно до
вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємця А.А.А. задовольнити
частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 року та рішення господарського суду Хмельницької
області від 06.08.2003 року скасувати, і справу № 12/3293 передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук