ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 11/45
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу приватного підприємця Л-ко Юлії Володимирівни на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
08.12.2003р. у справі за позовом приватного підприємця Горохова
Дмитра Володимировича до приватного підприємця Л-ко Юлії
Володимирівни
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника відповідача, позивача та його
представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У.01.2003 року ПП Горохов Д.В. пред’явив в господарському суді
позов до ПП Л-ко Ю.В. і просив стягнути суму збитків, завданих
автомобілю і не відшкодованих страховою компанією у розмірі
6213,34 грн., суму збитків 1918,80 грн., суму втрачених
матеріальних засобів до існування 749 грн., а також 5000 грн.
моральної шкоди, посилаючись на вину автостоянки, яка належить
відповідачу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
09.10.2003р. в задоволенні позову відмовлено, з посиланням на
відсутність вини в діях охоронника та посадових осіб
автостоянки.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
08.12.2003р. апеляційну скаргу задоволено частково: рішення суду
змінено, з ПП Л-ко Юлії Володимирівни стягнуто 7204,53 грн.
збитків.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову Харківського
апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове
рішення, яким провадження у справі закрити, посилаючись на
порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як видно з матеріалів справи і не оспорювалось сторонами,
автомобіль ГАЗ 33021-211 (“Газель”) було здано для зберігання на
стоянку фізичною особою (а. с. 9, 21, 93).
Як посилався відповідач, з боку особи, яка здала спірний
автомобіль на стоянку, не було дотримано Правил зберігання
транспортних засобів на автостоянках.
З’ясування вказаних обставин, може вплинути на права та обв’язки
як власника стоянки, так і особи, яка здавала цей автомобіль, а
отже і на визначення підвідомчості спору господарському суду.
Суд як першої, так і другої інстанції, вирішуючи спір по суті,
зазначене не врахували, як і те, що Вищий господарський суд
України, скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий
судовий розгляд, у постанові від 30.07.2003 р. звертав увагу на
це.
Таким чином, судами зазначених інстанцій було порушено вимоги
ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До того ж, відповідач не погоджувався з розміром збитків,
заявлених до стягнення, але цих обставин суд не перевірив.
Водночас суд другої інстанції, у порушення принципу
диспозитивності, змінив підставу заявленого позову.
Враховуючи наведене, визнати ухвалені судові рішення законними і
обґрунтованими не можна, а тому вони підлягають скасуванню, з
направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 – 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємця Л-ко Юлії Володимирівни
задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
08.12.2003р. та рішення господарського суду Полтавської області
від 09.10.2003р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.