ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 7-8/281
(постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.09.2004)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Чорногуза Ф.Ф., суддів: Невдашенко Л.П.,
Бенедисюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укрметімпекс", м. Київ,
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.11.2003 господарського суду Дніпропетровської області
N 7-8/281 за позовом Дочірнього підприємства "Укрметімпекс",
м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Північний
гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, про стягнення
1683125,93 грн. за участю представників сторін: від позивача, від
відповідача - С., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
10.09.2003 задоволено позов Дочірнього підприємства "Укрметімпекс"
до ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення
1683125,93 грн., що складаються з відсотків, нарахованих за
простим векселем, номінальною вартістю 36518282,28 грн. за період
з 14.07.2000 по 10.07.2003 в сумі 764082,54 грн., збитків від
інфляції в розмірі 9191043,39 грн.
Обґрунтовуючи рішення, суд послався на те, що до
правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем
застосовуються як загальні норми цивільного права, оскільки
вексель відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
є угодою, так і спеціальне законодавство, зокрема,
Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та
прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
, Закон України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
.
Оскільки відповідач є законним векселедержателем, вказує суд,
то його вимоги про стягнення процентів є правомірними.
Пославшись на прострочення виконання відповідачем грошового
зобов'язання, суд застосував положення ст. 214 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14.11.2003 рішення господарського суду від 10.09.2003
скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Апеляційна інстанція виходила з того, що відповідно до
ст.ст. 47, 48 Положення про переказний і простий вексель
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, векселедержатель може вимагати від того, до кого
він звертається з регресом, суму переказного векселя, не
акцептовану або не оплачену, з процентами, якщо вони були
обумовлені, проценти у розмірі шести відсотків від дня строку
платежу, витрати протесту, витрати з надіслання повідомлення, а
також інші витрати.
Оскільки Положення про переказний і простий вексель не
встановлює жодних спеціальних строків для стягнення шести
процентів, необхідно керуватися загальними строками позовної
давності, передбаченими ст. 70 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
,
відповідно до якої позовні вимоги, що випливають з переказного
векселя проти акцептанта, погашаються після закінчення трьох років
з дня строку платежу.
Вимоги Дочірнього підприємства "Укрметімпекс" про стягнення
процентів за вказаним векселем погашені 24.11.2002. Позов заявлено
10.07.2003.
Дочірнє підприємство "Укрметімпекс" оскаржує постанову
апеляційного суду, просить її скасувати, рішення господарського
суду від 10.09.2003 залишити без змін, посилаючись на те, що до
правовідносин зі стягнення процентів не можуть бути застосовані
норми Положення про переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
,
яке діяло на час видачі векселя, оскільки правовідносини зі
стягнення процентів, передбачених ст. 48 виникають в разі
прострочення платежу за векселем, а не в момент видачі векселя.
Крім того, розмір процентів не є суттєвою умовою вексельного
зобов'язання і не залежить від волі векселедавця.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 24.11.98
емітовано простий вексель, номінальною вартістю 3651828,28 грн.
зі строком платежу "за пред'явленням".
Векседержателем - дочірнім підприємством "Укрметімпекс"
заявлена вимога до векселадавця про сплату процентів, оскільки
сума за векселем не сплачена та збитки від інфляції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.08.2000 у справі N 22-193 з відповідача стягнуто номінальну
вартість векселя, 05.10.2001 відкрито виконавче провадження.
Невиконання рішення суду відповідач пояснює тим, що проти
підприємства неодноразово порушувалися справи про банкрутство,
вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів під час дії
якого не нараховуються штрафи, проценти, пені.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного
суду про те, що правовідносини, які виникли між позивачем та
відповідачем носять вексельний характер, що регулюється не
загальними нормами цивільного права, а положеннями вексельного
права.
У зв'язку з чим апеляційний суд правомірно застосував при
винесенні оскаржуваного рішення норми ст. ст. 47, 48, 70 Положення
про переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
апеляційним судом обставинам справи, такою, що ґрунтується на
матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2003
у справі N 7-8-281 без змін.