ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
 
 14.04.2004                                        Справа N 6/320
 
                             м. Київ
 
Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:
 
                   Перепічая В.С.  (головуючого),
                   Вовка І.В.,
                   Гончарука П. А.,
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
Товариства   з   обмеженою  відповідальністю  "XXX"  на  постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2003
року  у  справі №6/320 за позовом Приватного підприємця А.А.А.  до
Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" 
 
про   стягнення суми,
 
                       У С Т А Н О В И В:
 
У липні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського   суду
Дніпропетровської  області  з  позовною  заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 5 480,  43  грн.,  48,20  грн.  3%
річних  та  43,  03  грн.  інфляційних  сум посилаючись на те,  що
останній,  після  заявлення  ним  вимоги  про  передачу  оплачених
будівельних  матеріалів,  допустив прострочення,  і тому для нього
виконання щодо їх передачі втратило інтерес.
 
Рішенням господарського   суду   Дніпропетровської   області   від
09.09.2003   року  стягнуто  з  відповідача  на  користь  позивача
основний борг у сумі 5 480,  43 грн.,  3%  річних 48,  20 грн.  та
інфляційних в сумі 43,03 грн., а в решті вимог відмовлено.
 
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено, і
стягнуто  з відповідача основний борг у сумі 5 480,  43 грн.,  а в
решті позову відмовлено.
 
Доповідач Вовк І.В.
 
У касаційній  скарзі  відповідач  вважає,  що  судом   неправильно
застосовано  норми  матеріального права,  і тому просить постанову
апеляційного суду в частині  задоволення  позову  скасувати  та  в
позові відмовити.
 
У   відзиві   на     касаційну    скаргу  позивач   вважає,     що
оскаржена постанова відповідає чинному  законодавству,  і  просить
залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
 
Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши
матеріали справи та прийняті у ній судові рішення,  суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Як вбачається  з матеріалів справи,  між позивачем та відповідачем
укладено усну угоду  про  купівлю-продаж  будівельних  матеріалів,
відповідно  до якої позивач перерахував відповідачеві 15 000 грн.,
а отримав від відповідача будівельних  матеріалів  лише  загальною
вартістю 9 019,57 грн.
 
20.03.2003 року позивач звернувся до відповідача  з претензією,  в
якій  вимагав   від  останнього   повернути  залишок коштів у сумі
5 980, 43 грн., строком до 25.03.2003 року , посилаючись на те, що
необхідність  у будівельних матеріалах у нього відпала у зв'язку з
несвоєчасною передачею йому будівельних матеріалів,  і відсутністю
на зазначену залишкову суму необхідних йому матеріалів. 15.04.2003
року відповідач повернув позивачу з надмірно  сплаченої  суми  500
грн.
 
Предметом даного   судового   розгляду   є  вимоги  про  стягнення
заборгованості 5 480,43 грн.,  яка утворилася як залишок коштів  у
зв'язку  з  відсутністю у відповідача на зазначену суму необхідних
будівельних матеріалів, 3% річних у сумі 48,20 грн. та інфляційних
43, 03 грн.
 
Відповідно до  ст.165  ЦК  УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування,
кредитор  вправі  вимагати  виконання,  а  боржник вправі провести
виконання в будь-який час.
 
Боржник повинен виконати таке зобов'язання в  семиденний  строк  з
дня  пред'явлення  вимоги  кредитором,  якщо  обов'язок  негайного
виконання  не  випливає  із  закону,  договору   або   із   змісту
зобов'язання.
 
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача про відпуск
оплаченого товару на суму 5 980,  43  грн.  відповідачем  не  була
виконана, і на виконання вимоги позивача про повернення зазначених
коштів у зв'язку з відмовою  від  товару  відповідач  здійснив  їх
часткове повернення.
 
Судом також   встановлено,   що  на  час  вирішення  спору  розмір
неповернутих грошових коштів позивачу становив 5 480,43 грн.
 
Згідно ч.2  ст.  213  ЦК  УРСР  ( 1540-06   ) (1540-06)
        ,   якщо   внаслідок
прострочення  боржника  виконання  втратило інтерес для кредитора,
він  може  відмовитися  від   прийняття   виконання   і   вимагати
відшкодування збитків.
 
Отже, місцевий   господарський   суд,   з  яким  погодився  і  суд
апеляційної  інстанції,  прийшов  до  правильного   висновку   про
обґрунтованість  позовних  вимог  в частині стягнення неповернутих
відповідачем коштів у сумі 5 480,43 грн. та правомірно задовольнив
в цій частині позов.
 
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
 
Проте, місцевий господарський суд  помилково  стягнув  на підставі
ст.214 ЦК  УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
         3%  річних в розмірі 48,20 грн.  та
інфляційних витрат 43,03 грн.,  оскільки в даному випадку відсутня
прострочка  грошового  зобов`язання  як підстава відповідальності,
яка передбачена ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Тому, апеляційний господарський суд,  дійшов правильного  висновку
про  відсутність  правових підстав для стягнення з відповідача сум
за ст.  214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
          та  обґрунтовано  змінив  рішення
місцевого господарського суду, відмовивши в цій частині в позові.
 
За таких   обставин,  прийнята  у  справі  постанова  апеляційного
господарського  суду  відповідає  матеріалам  справи  та   вимогам
закону, і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
 
З огляду  наведеного  та  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,
111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "XXX"
залишити   без   задоволення,   а   постанову   Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 17.12.2003 року - без змін.
 
Головуючий В. Перепічай
Судді      І. Вовк
           П.Гончарук