ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 5/68/03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Шевченківському районі м. Запоріжжя
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 23.07.2003 р.
у справі господарського суду Запорізької області
за позовом Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Запоріжжя
до приватного підприємця Клименка Сергія
Миколайовича
про визнання суми податкового зобов’язання у розмірі 24 843
грн. 60 коп.,
за участю представників сторін:
- позивача: Лозаренко В.М. – дов. від 10.03.2004 р.
№ 4488/10/10,
- відповідача: Синельник Р.В. – дов. від 28.02.2003 р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2003
р. у справі № 5/68/03 Державній податковій інспекції у
Шевченківському районі м. Запоріжжя відмовлено у позові до
приватного підприємця Клименка Сергія Миколайовича про визнання
суми податкового зобов’язання у розмірі 24843,60 грн.,
нарахованого за непрямим методом згідно з податковим
повідомленням-рішенням від 09.12.2002 р. № 0002541702-1902.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
23.07.2003 р. рішення господарського суду Запорізької області
від 24.03.2003 р. залишено без змін.
Судові рішення у справі мотивовані тим, що вчинення ДПІ
обчислення (донарахування) податкового зобов’язання приватному
підприємцю було здійснено на підставі тих норм законодавства,
які не набули чинності у податкові періоди, за які здійснюється
таке обчислення, що є порушенням ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі
м. Запоріжжя у поданій касаційній скарзі просить скасувати
постанову Запорізького апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду Запорізької області і прийняти нове
рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх
вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно
застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття
незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у
Шевченківському районі м. Запоріжжя за результатами перевірки
дотримання вимог податкового законодавства ПП Клименко С.М. за
період з 01.01.2000 р. по 31.12.2001 р. складено акт від
29.11.2002 р. № 17/222-313, в якому зазначено, що протягом 2000
р. відповідач придбав нерухоме майно на загальну суму 92262 грн.
та продав нерухомого майна на загальну суму 43210,42 грн., тоді
як від підприємницької діяльності він отримав, згідно з
декларацією, чистого доходу з від’ємним значенням на суму
3664,52 грн.
Протягом 2001 р. відповідач придбав нерухоме майно на загальну
суму 45559,00 грн., тоді як від підприємницької діяльності
згідно з декларацією він отримав чистого доходу на загальну суму
838,52 грн.
За наслідками перевірки ПП Клименко С.М. донараховано
прибуткового податку за непрямими методами за 2000 рік у розмірі
12013,80 грн., за 2001 рік – 12829,80 грн., всього на суму
24843,60 грн.
Як зазначено в акті перевірки, при її проведенні було
використано комбінований спосіб застосування непрямих методів, а
саме, суми податкових зобов’язань визначалися методом аналізу
інформації про доходи та витрати платників податків, згідно з
постановою Кабінету міністрів України № 697 від 25.05.2002 р.
“Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов’язань
за непрямими методами”.
На підставі вказано акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі
м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від
09.12.2002 р. № 0002541702-1902, яким, керуючись п.п. “г”
( z0064-93 ) (z0064-93)
, п.п. 4.2.2 ст. 4, п. 17.1.5 ст. 17 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 20
Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок
громадян”, визначено загальну суму податкового зобов’язання ПП
Клименко С.М. з прибуткового податку на доходи від
підприємницької діяльності в сумі 24843,60 грн.
Як встановлено судами, під час перевірки у зв’язку з відсутністю
документів, підтверджуючих джерело коштів, ПП Клименко С.М.
надав пояснення такого змісту: “Відповідно до ст. 63 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
я не зобов’язаний давати пояснення де
взяли гроші мої батьки та близькі родичі”.
Відповідно до п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо контролюючий
орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання
платника податків згідно з підпунктом “а” ( z0064-93 ) (z0064-93)
підпункту
4.2.2 статті 4 цього Закону у зв’язку з не встановленням
фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених
підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухилення
платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей,
передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити
суму податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником
податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов’язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей
метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію
було подано, але під час документальної перевірки, що
проводиться контролюючим органом, платник податків не
підтверджує розрахунки, наведені у декларації.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, за договором
купівлі-продажу державного майна шляхом викупу № 256 від
16.03.2000 р. приватний підприємець Клименко С.М придбав
нежитлове приміщення внутрішньою площею 127,93 кв. м. за ціною
68593 грн. Кошти покупцем було внесено шляхом безготівкового
перерахування всієї суми на рахунок продавця.
За договором № 214 від 18.11.1999 р. ПП Клименко С.М. придбав
державне майно – приміщення кафе “Ринг” з внутрішньою площею
70,12 кв. м. у сумі 23668 грн.
Протягом 2001 року відповідач придбав нерухоме майно на загальну
суму 45559 грн. – договір № 399 від 09.02.2001 р.
купўвлў-продажу державного майна шляхом викупу на загальну суму
838,52 грн.
Ці обставини свідчать про те, що податкові зобов’язання ПП
Клименко С.М. визначено на підставі непрямих методів, а
фактичних даних, які не були ним зазначені у податкових
деклараціях.
Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла
висновку про неповне з’ясування судами першої та апеляційної
інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, а отже й про порушення вимог ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об’єктивного
розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення
обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає
передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
23.07.2003р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 24.03.2003р. у справі № 5/68/03 скасувати, передати справу
на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.