ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 5/219
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державного казначейства України
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.12.03
у справі господарського суду міста Києва
за позовом ТОВ "ХХХ", м. Київ
до Державного казначейства України, м. Київ
3-тя особа Центральна енергетична митниця. м. Київ
про стягнення 10607122,1 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.,
від відповідача: не з'явилися;
від 3-ої особи Б.Б.Б.;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 08.12.2003 господарського суду м. Києва задоволено
позовні вимоги щодо повернення з Державного бюджету України шляхом
стягнення з Державного казначейства України 7953978,08 грн.
акцизного збору, 2651326,02 грн. додаткового митного збору.
Постановою від 26.12.2003 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 08.12.2003 господарського суду м. Києва залишено
без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що на момент ввезення дизельного
палива на територію України діяв режим пільгового оподаткування
таких операцій, введений Законом України "Про стимулювання
розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 р.р."
( 2238-14 ) (2238-14)
.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду
Державне казначейство України звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що судами не враховано, що відповідно до ст. 35 Закону
України "Про бюджетну систему" ( 512-12 ) (512-12)
, закон, реалізація кого
впливає на зменшення доходів або збільшення видатків бюджету
поточного року, вводиться в дію після внесення відповідних змін,
уточнень та доповнень до Закону про Державний бюджет України.
Господарські суди мали застосувати законодавство України про
оподаткування, тому висновки суду щодо правильного застосування
Закону України № 2238 ( 2238-14 ) (2238-14)
є помилковим.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Рішенням господарського суду міста Києва встановлено, що ТОВ "YYY"
імпортувало в Україну дизельне паливо в період з лютого 2001 по
травень 2001. На підставі угоди про уступку права вимоги від
15.04.02 ТОВ "XXX" стало правонаступником прав та обов'язків ТОВ
"YYY" за договорами комісії № К-03-01 від 09.01.01., № К-04-01 від
09.02.01., контрактах № 01-01 від 07.02.01. та № 01-02 від
15.02.01.
Факт імпорту дизельного палива підтверджується копіями ВМД. Всього
під час митного оформлення ввезеного дизельного пального було
сплачено за зазначеними вище контрактами на рахунок митного органу
10633065,51 грн., з яких сума акцизного збору становить 7953978,08
грн. та 2651326,02 грн. додаткового митного збору.
Зазначена сума повністю перерахована до Державного бюджету
України, що підтверджується листом № 11/3-13-5715 від 02.07.02р
Управління обліку та звітності Державної митної служби України.
На момент ввезення дизельного палива на територію України діяв
режим пільгового оподаткування таких операцій, введений Законом
України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на
період 2001-2004 років", стаття 5 якого "Оподаткування
експортно-імпортних операцій" ( 2238-14 ) (2238-14)
передбачала умову про
те, що не застосовується стягнення мита та інших податків при
ввезенні на митну територію України комплектуючих виробів та
запасних частин до сільськогосподарської техніки, засобів захисту
рослин і тварин, які не виробляються в Україні, а також при
сезонному ввезенні (з 1 лютого до 1 жовтня) дизельного палива.
Цей закон ( 2238-14 ) (2238-14)
офіційно опублікований в газеті "Урядовий
кур'єр" № 32 від 20.02.01. Згідно з розділом VIII "Прикінцеві
положення" п. 1 Закону ( 2238-14 ) (2238-14)
набрав чинності з дня його
опублікування, тобто з 20.02.01. Закон був опублікований у
відповідності з вимогами ст. 4 Указу Президента України № 503 від
10.06.97. "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових
актів та набрання ними чинності" ( 503/97 ) (503/97)
. Згідно з цією нормою
нормативно-правові акти Верховної Ради України набирають чинності
через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не
передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в
офіційному друкованому виданні.
Таким чином, Закон України "Про стимулювання розвитку сільського
господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) (2238-14)
набув чинності
у відповідності до законодавства України.
Отже, під час ввезення дизельного палива на виконання зазначених
вище зовнішньоекономічних угод, підстав для сплати акцизного збору
та додаткового митного збору не було, а тому сплачена сума є зайво
сплаченою, оскільки Закон України "Про стимулювання розвитку
сільського господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) (2238-14)
передбачав можливість несплати додаткового митного збору та
акцизного збору під час ввезення дизельного палива з 1 лютого до 1
жовтня, тому підстав зобов'язувати імпортера сплачувати їх немає.
На підставі Інструкції про порядок здійснення розрахунків з
Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість,
акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами
( z0429-00 ) (z0429-00)
, затвердженої наказом Державної митної служби
України, Міністерства фінансів України від 30.06.00 № 368/149 та
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.07.00 за №
429/4650, мито, податок на додану вартість, акцизний збір та інші
платежі, доходи і збори перераховуються платниками на рахунки
митних органів, що здійснюють митне оформлення (п. 2.1.1
( z0429-00 ) (z0429-00)
), митні органи перераховують одержані суми на рахунок
Державної митної служби (п.2.1.2 ( z0429-00 ) (z0429-00)
), а Державна митна
служба в централізованому порядку перераховує належні кошти на
відповідні рахунки Державного казначейства України.
Оскільки розпорядником коштів є Державне казначейство України, то
згідно з п.2.2 цієї Інструкції ( z0429-00 ) (z0429-00)
, зайво сплачені
платниками суми податків/зборів, щодо яких винесено рішення суду,
повертаються Державним казначейством України за умови подання
власником копії такого судового рішення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди вирішують господарські спори
на підставі Конституції України, Господарського процесуального
кодексу України та інших законодавчих актів України, і при
розгляді справи зобов'язані керуватися наявними приписами закону.
Як зазначено вище, Закон України "Про стимулювання розвитку
сільського господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) (2238-14)
прийнятий, опублікований та набув чинності у відповідності до
чинного законодавства України.
Отже господарські суди правомірно дійшли висновку, що до позовних
вимог про повернення 2651326,02 грн. додаткового митного збору не
може бути застосоване законодавство України про оподаткування,
оскільки додатковий митний збір не включений до переліку
загальнодержавних чи місцевих податків і зборів, наведених в ст.
14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ (із змінами та доповненнями), тому на
порядок сплати та повернення цього збору податкове законодавство
не поширюється.
Щодо акцизного збору, то відповідно до положень законодавства
України про оподаткування (пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000р. № 2181-ІІІ із змінами та доповненнями) якщо норми
різних законів припускають неоднозначне (множинне) трактування
прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів,
внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як
платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах
апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.
Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
третя особа як митний орган є контролюючим органом.
Заперечення відповідача та третьої особи з посиланням на те, що
Кабінет Міністрів України не вніс до Верховної Ради України
відповідні законопроекти про внесення змін до законодавчих актів з
питань оподаткування, не можуть бути підставою для відмови в
позові.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 26.12.03 Київського апеляційного господарського суду
зі справи № 5/219 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко