ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 4/154/Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали Керуючого санацією МПП
касаційної скарги “Буковинатрансбуд” – Тодорюка Г.О.
на постанову від 03.12.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 4/154/Б господарського суду
Чернівецької області
за заявою боржника МПП “Буковинатрансбуд”, м. Чернівці
про банкрутство
за участю представника сторони:
від боржника – Єфтемій Р.Ф., довір. від 02.12.2003 р. б/н
та керуючого санацією Тодорюка Г.О. і розпорядника майна Дутчак
Т.І.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.08.2003
р. порушено справу № 4/154/Б про банкрутство МПП
“Буковинатрансбуд”.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від
15-22.10.2003 р. (суддя Ірінчина Д.С.) відмовлено в задоволенні
вимог МПП “Буд-Сервіс” про визнання його кредитором боржника.
Ухвала мотивована тим, що кредитором подано заяву після
закінчення строку, встановленого ст. 14 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р. (судді: Михалюк О.В. – головуючий, Новосад Д.Ф.,
Мельник Г.І.) апеляційну скаргу МПП “Буд-Сервіс” задоволено
частково, ухвалу господарського суду Чернівецької області від
15-22.10.2003 р. скасовано, справу передано на розгляд суду
першої інстанції.
Не погоджуючись з даною постановою, Керуючий санацією МПП
“Буковинатрансбуд” Тодорюк Г.О. звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу.
В обґрунтування касаційної скарги боржник посилається на те, що
судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та
процесуального права, зокрема, ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши пояснення представників боржника, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В силу ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон)
відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо
небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків,
інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності,
регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених
розділом VI “Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів
підприємницької діяльності”.
При розгляді справи про банкрутство, порушеної керівником
боржника в порядку ст. 53 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, порядок виявлення
конкурсних кредиторів відрізняється від загального порядку,
встановленого ст. 14 Закону. Це стосується, зокрема, строку
подання конкурсними кредиторами заяви з грошовими вимогами до
боржника.
Так, норми ч. 6 ст. 53 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачають, що
кредитори у місячний строк з дня опублікування оголошення
боржника про порушення справи про банкрутство боржника і
відкриття процедури санації подають до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти здійснення
процедури санації керівником боржника. Отже, строк подачі таких
заяв становить один місяць.
Таким чином, застосування судом першої інстанції положень ч. 1
ст. 14 Закону до правовідносин, які виникли в порядку ст. 53
Закону, є безпідставним.
В даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов правомірного
висновку щодо застосування місячного, а не тридцятиденного
строку виявлення кредиторів.
Доводи заявника касаційної скарги щодо неможливості оскарження
ухвали про визнання чи відхилення вимог кредитора на підставі
Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 672-15 ) (672-15)
від 03.04.2003 р. N 672-IV є
необґрунтованими.
Ухвала суду, винесена за результатом розгляду грошових вимог
кредитора до боржника, за своєю суттю є судовим рішення. Колегія
суддів зазначає, що можливість оскарження судового рішення
випливає зі змісту правової норми та кола правовідносин, яке
охоплює винесений процесуальний акт.
Судовий акт, що суттєво зачіпає права і законні інтереси
учасників справи про банкрутство та має істотні правові наслідки
для сторін справи, підлягає оскарженню, задля надання можливості
перевірити обґрунтованість, в даному випадку, визнання (частково
чи повністю) або відхилення грошових вимог кредитора.
Враховуючи те, що як визнання грошових вимог кредитора, так і їх
відхилення має суттєві правові наслідки для сторін справи,
зокрема, погашення майнового права кредитора, така ухвала має
бути предметом розгляду суду апеляційної або касаційної
інстанції.
З урахуванням викладеного, переглянута постанова апеляційного
господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а
відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної
скарги боржника.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 53 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Керуючого санацією МПП “Буковинатрансбуд”
– Тодорюка Г.О. на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 03.12.2003р. у справі № 4/154/Б
залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р. у справі № 4/154/Б залишити без змін.