ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 3/166
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф – головуючого,
Невдашенко Л.П.,
Бенедисюка І.М.,
розглянувши у відкритому товариства з обмеженою відповідальністю
засіданні матеріали “Експедиційно-транспортна компанія
касаційної скарги “Сіко”, м. Ужгород (далі – ТОВ “ЕТК
“Сіко”)
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 26.01.2004
у справі господарського суду Закарпатської
області № 3/166
за позовною заявою приватного підприємця Вівчарик
Володимира Петровича, м. Чернівці
(далі – ПП Вівчарик В.П. )
до ТОВ “ЕТК “Сіко”
про стягнення 12 358 грн.
представник позивача Шкрета Н.О.
П О С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003р. приватний підприємець звернувся до
господарського суду Закарпатської області про стягнення з ТОВ
“Експедиційно-транспортної компанії “Сіко” 12358 грн.
заборгованості за виконання умов договору транспортної
експедиції від 01.04.2003.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 13.11.2003
позов задовольнив тому що надання транспортно-експедиційних
послуг на вказану суму підтверджено наданими позивачем доказами.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від
26.01.2004 залишив без змін рішення господарського суду
Запорізької області від 13.11.2003.
В касаційній скарзі порушено питання про скасування судових
рішень з підстав неправильного застосування норм матеріального
та процесуального права.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Між сторонами укладений 01.04.2003 договір транспортної
експедиції, за яким позивач доручив, а відповідач взяв на себе
зобов’язання виконувати функції постійного експедитора позивача
(перевізника) і укладати від свого імені та за рахунок
перевізника договори перевезення вантажів з третіми особами.
На виконання умов вказаного договору відповідачем був укладений
договір та договори заявки на перевезення вантажу від 17.04.2003
та від 08.05.2003 по маршруту м. Леч – м. Кременчук для
завантаження автомобілів позивача з німецькою фірмою.
Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 4 договору
від 01.04.2003.
Грошові кошти отримані від замовника (іноземної фірми)
відповідач мав перерахувати позивачу в строки визначені в
заявці. Оплата не була здійснена у зв’язку з несплатою
відповідачу транспортних послуг іноземною фірмою.
Пунктом 4.2 договору перевізник за виконання доручення виплачує
експедитору комісійну винагороду.
Судами не враховано, що у разі, якщо експедитор діє від свого
імені, застосовуються відповідні правила договору комісії.
У зв’язку з цим господарському суду першої інстанції під час
нового розгляду справи необхідно з’ясувати правову природу
укладеного між сторонами договору і правильно застосувати до
спірних правовідносин норми матеріального права.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
ўнстанцўї необхідно врахувати викладене, правильно застосувати
норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини,
та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.01.04 та рішення господарського суду Закарпатської області
від 13.11.2003 у справі № 3/166 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.