ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 2-7/10936-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали ДПІ в Ленінському районі АРК
касаційної скарги
на постанову від 24.11.2003 р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
та ухвалу від 31.07.2003 р. господарського суду
АРК
у справі № 2-7/10936-2003 господарського суду АРК
за позовом ВАТ “Монтажне управління № 7”,
м. Щелкіно
до ДПІ в Ленінському районі АРК
про спонукання до списання 103 782, 96 грн.
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду АРК від 18.07.2003р. за позовом ВАТ
“Монтажне управління № 7” до ДПІ в Ленінському районі АРК
порушено провадження у справі № 2-7/10936-2003 про спонукання до
списання 103 782, 96 грн.
При поданні позовної заяви ВАТ “Монтажне управління № 7” заявило
клопотання про вжиття заходів з забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду АРК від 31.07.2003 р. (суддя
Дугаренко О.В.) з метою забезпечення позову заборонено ДПІ в
Ленінському районі АРК здійснювати дії щодо примусового
стягнення з ВАТ “Монтажне управління № 7” податкового боргу до
розгляду спору по суті.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.11.2003 р. (судді: Градова О.Г - головуючий, Шевченко
Н.Н., Фенько Т.П. ) апеляційна скарга ДПІ в Ленінському районі
АРК залишена без задоволення, а винесена ухвала про забезпечення
позову – без змін.
Постанова мотивована тим, що обраний судом захід забезпечення
позову відповідає заявленим позовним вимогам.
Не погоджуючись з винесеними ухвалою та постановою, з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України звернулася ДПІ в
Ленінському районі АРК, в якій просить скасувати оскаржувані
судові акти.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те,
що судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального
права (підп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
) та норм
процесуального права (ст. 66, п. 2 ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав
позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до
забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження
у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення господарського суду.
Враховуючи те, що в даному випадку позивачем заявлено вимоги
щодо списання податкового боргу, який виник станом на 31.12.1999
року, відповідно до підп. 18.1.1. п. 18.1 ст. 18 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, то
стягнення цього боргу органами державної податкової служби в
примусовому порядку тягне за собою припинення провадження у
справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.
В такому випадку заявлена до списання сума податкового боргу
буде відсутня.
Доводи заявника касаційної скарги щодо можливості повернення
зайво сплачених (стягнених) сум з бюджету, у зв’язку з чим не
вбачається обставин, що можуть утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення господарського суду, визнаються колегією
суддів необґрунтованими.
Відповідно до підп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли інші,
передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не
дали позитивного результату, податковий орган здійснює за
платника податків та на користь держави заходи щодо залучення
додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом
стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх
недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника
податків.
Отже, застосування органом стягнення заходів з погашення
податкового боргу платника податку в порядку ст. 10 вказаного
Закону, зокрема продаж активів платника податку, може мати
незворотні наслідки.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що невжиття
судом заходів з забезпечення позову, може призвести зупинення
функціонування позивача, здійснення ним господарської
діяльності, передбаченої статутом.
Однак, колегія суддів зазначає, що з 31.12.1999 року на даний
час у позивача, як суб’єкта підприємницької діяльності та
платника податків, зборів (обов’язкових платежів), могли
виникнути інші податкові зобов’язання та відповідно інші суми
податкового боргу, що не оскаржуються в даному випадку.
Так, в касаційній скарзі заявник зазначає, що у позивача наявний
податковий борг, який значно перевищує суми спірних позовних
вимог.
Тому, вжиття заходу з забезпечення позовних вимог у формі
заборони відповідній державні податковій інспекції здійснювати
дії щодо примусового стягнення з ВАТ “Монтажне управління № 7”
до розгляду спору по суті податкового боргу, тобто стягнення в
примусовому порядку будь-якого податкового боргу у невизначеній
сумі, є неправомірним.
Такий захід має бути вжитий в межах поданого позову, тобто
обмежений сумою заявлених позовних вимог, а саме 103 782, 96
грн.
Отже, вживаючи заходи щодо забезпечення позову, суд першої
інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Беручи до уваги все наведене в сукупності, колегія суддів дійшла
висновку про необхідність зміни постанови суду апеляційної
інстанції, виклавши резолютивну частину ухвали суду першої
інстанції в іншій редакції.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 111-5,
111-7, 111-9 – 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ в Ленінському районі АРК на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.11.2003р. та ухвалу господарського суду АРК від 31.07.2003р.
у справі № 2-7/10936-2003 задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 24.11.2003р. у справі № 2-7/10936-2003 змінити.
Викласти абзац другий резолютивної частини постанови в наступній
редакції “Ухвалу господарського суду АРК від 31.07.2003р. у
справі № 2-7/10936-2003 змінити. Резолютивну частину ухвали
викласти в такій редакції “З метою забезпечення позову
заборонити ДПІ в Ленінському районі АРК здійснювати дії щодо
примусового стягнення з ВАТ “Монтажне управління № 7”
заборгованості з податків, зборів (обов’язкових платежів) в сумі
103 782,96 грн. до розгляду даного спору по суті””.