ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 2-23/11389-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДПІ в м. Сімферополі та ВАТ
касаційних скарг “Сімферопольський ремонтно-механічний
завод”
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 02.12.2003
у справі АРК
господарського суду
за позовом ВАТ “Сімферопольський ремонтно-механічний
завод”
до ДПІ в м. Сімферополі
про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Єфремова В.Е. – за дорученням від
15.01.2004;
Лавренюк М.А. – за дорученням від
05.04.2004;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 ВАТ “Сімферопольський ремонтно-механічний завод”
звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.08.2003 позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 02.12.2003 рішення місцевого господарського суду змінено.
П. 1 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції
“Позов задоволено частково”. П. 3 резолютивної частини того ж
рішення викладено в редакції “Припинити провадження по справі в
частині визнання недійсним податкового повідомлення від
08.01.2003 № 000592301/0”. В іншій частині рішення залишено без
змін.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду ДПІ в м. Сімферополі та ВАТ
“Сімферопольський ремонтно-механічний завод” подали касаційні
скарги в яких просять дану постанову скасувати.
В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга ВАТ “Сімферопольський ремонтно-механічний завод” підлягає
частковому задоволенню, а касаційна скарга ДПІ в м. Сімферополі
задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 27.11.-29.12.2002г.
ДПІ в м. Сімферополі була проведена перевірка з приводу
дотримання податкового та валютного законодавства ВАТ
“Сімферопольський ремонтно-механічний завод”, за результатами
якої був складений акт.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове
повідомлення – рішення за яким позивачу нарахована пеня по
прибутковому податку у сумі 42 112,03 грн. При цьому податковий
орган нараховував пеню на підставі п. 16.1.2 “б” та п. 16.4.1
ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон № 2181).
Відповідно до п. 16.1.2 “б” згаданого вище Закону при
нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами
- від першого робочого дня, наступного за останнім днем
граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у
податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Виходячи з наведеного податковий орган безпідставно зіслався на
зазначену вище норму, оскільки вона не регулює порядок
нарахування пені за результатами проведення перевірки та
оформлення матеріалів даної перевірки.
Згідно до пп. 16.1.1 п. 16 ст. 16 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
пеня
нараховується після закінчення встановлених строків погашення
узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу.
Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з
урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно
узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному
чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а
також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання
Законодавством не передбачено самостійного узгодження
податкового зобов’язання по прибутковому податку.
Судами встановлено, що дані суми прибуткового податку в
адміністративному чи судовому порядку не узгоджувались.
Суди попередніх інстанцій, дійшли вірного висновку, що
податковими органами нарахована пеня на не узгоджену суму
податкового зобов’язання, а тому, нарахування пені по
прибутковому податку відповідно до ст. 16 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
є неправомірним.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в основу
спірного податкового повідомлення від 08.01.2003 р.
№ 0000592301/0 було покладено порушення позивачем обігу з
готівкою на суму 162566,32 грн.. Податкове повідомлення було
винесено на підставі п. “г” 4.2.2. ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідно до якого
контролюючий орган зобов’язав самостійно визначити суму
податкового зобов’язання платника податків у випадку, якщо
відповідно до законів з питань оподаткування особою,
відповідальною за нарахування окремого податку, збору
(обов’язкового платежу) є контролюючий орган.
Судом також встановлено, що за перевіряємий період позивачем
здійснені виплати по заробітній платі в сумі 162566,32 грн.,
однак відповідачем не було надано доказів існування у
підприємства податкового боргу та доказів повідомлення про його
наявність.
Загальнодержавні податки та збори (обов’язкові платежі), а також
місцеві податки та збори встановлені ст.ст. 14, 15 Закону
України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
Судом першої інстанцій встановлено, що штрафні санкції
нараховані позивачу у відповідності з Указом Президента № 436
від 11.06.1995 р. “Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм по регулюванню обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
та
зазначені у податковому повідомленні у вигляді податкового
зобов’язання.
Вказані штрафні санкції, застосовані податковими органами як
податки та збори (обов”язкові платежі), не визначені ні
ст.ст. 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
, ні ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181.
Суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що п.п. 4.2.2
ст. 4 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, на яке посилається
відповідач у податковому повідомленні, встановлює порядок
визначення податкового зобов’язання платника податків саме по
податкам та зборам (обов’язковим) платежам, якими штрафні
санкції, нараховані у відповідності з Указом Президента № 436
“Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по
регулюванню обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
не є такими, а тому
відповідач неправомірно виніс спірне податкове повідомлення.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого
органу про обов”язок платника податків сплатити суму податкового
зобов”язання, визначену контролюючим органом.
Податкове повідомлення в даному випадку прийняте у відповідності
з вимогами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
і є письмовим повідомленням контролюючого
органу про обов”язок платника податків сплатити суму податкового
зобов”язання, визначену контролюючим органом у випадку
передбачено цим Законом.
Таким чином, податкове повідомлення породжує обов”язок платника
податку сплатити певну суму податку і носить індивідуально
направлений характер.
Посилання суду апеляційної інстанції про відсутність предмету
спору та припинення провадження в частині оскарження податкового
повідомлення є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає
скасуванню.
Враховуючи наведене, постанову апеляційного господарського суду
необхідно змінити і в частині припинення провадження про
визнання податкового повідомлення недійсним скасувати, а рішення
господарського суду в цій частині залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Сімферопольський ремонтно-механічний
завод” задовольнити частково.
Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 у справі № 2-23/11389-03 змінити.
П. 2 резолютивної частини постанови Севастопольського
апеляційного господарського суду від 02.12.2003 року скасувати,
а рішення господарського суду АРК від 21.08.2003 в цій частині
залишити без змін.
В іншій частині дану постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 02.12.2003 у справі № 2-23/11389-2003
залишити без змін.