ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 38/432
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Акціонерного банку “Енергобанк”, м. Київ
на постанову від 09.12.03 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 38/432 господарського суду м. Києва
за позовом Акціонерного банку “Енергобанк”, м. Київ
до Національного банку України
про визнання недійсною постанови
У справі взяли участь представники
позивача: Мороз С.А., Штанько А.В. – довір. у справі
відповідача: не з’явилися
У травні 2003р. АК “Енергобанк” звернувся до суду з позовом про
визнання недійсною постанови Національного банку України від
12.05.2003р. № 12 про притягнення позивача до відповідальності
за порушення валютного законодавства у вигляді накладення штрафу
у розмірі 7201 грн.04 коп.
Наведеною постановою позивач був притягнутий до відповідальності
у зв'язку з тим, що він не виконав функції агента валютного
контролю, здійснивши перерахування згідно платіжного дорученням
№ 616 від 18.11.02 з рахунку ДП НВКГ “Зоря”- “Машпроект” на
користь фірми “GREIF- AKUSTIKA S.R.O.”, Чехія було перераховано
5 400 дол. США, в той час як відносно нього застосовано
індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної
діяльності.
В обгрунтування позовних вимог АК “Енергобанк” посилався на те,
що Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі
України від 16.09.99р. № 705, згідно з яким до фірми “GREIF-
AKUSTIKA S.R.O.”, Чехія з 24.09.1999 року застосовано
індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної
діяльності, суперечить вимогам ст. 37 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
. Крім того, позивач
зазначав, що порядок здійснення банками контролю за валютними
операціями, які проводяться резидентами та нерезидентами, не
встановлений нормативне. Інформація щодо суб'єктів, до яких
застосовані (скасовані) санкції, доводиться до уповноважених
банків комп'ютерним файлом № 98 Національного банку України, що
не є нормативно-правовим актом, та база даних якого є неточною.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2003 в позові
відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що до виниклих
правовідносин слід застосовувати Закон України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
, згідно якого санкції
діють до моменту застосування практичних заходів, що гарантують
виконання Закону, а також тим, що база даних комп'ютерного файлу
№ 98 Національного банку України містить достатньо критеріїв для
здійснення ідентифікації суб'єкта, до якого застосовано
індивідуальний режим ліцензування (суддя Ю.Власов).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.12.2002р. зазначене рішення залишене без змін з тих же
мотивів (колегія суддів у складі: В.Зеленін - головуючий,
Н.Коршун, П. Авдеєв).
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, позивач
звернувся з касаційної скаргою, в якій просить оскаржувані
рішення та постанову скасувати, як таки, що прийняти з
порушенням норм матеріального права. Скаржник посилається також
на те, що він був позбавлений можливості ідентифікувати
суб'єкта, до якого застосовано індивідуальний режим ліцензування
зовнішньоекономічної діяльності, а тому не мав правових підстав
для відмови у перерахуванні коштів.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 37 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
, у випадку вчинення
конкретними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та
іноземними суб'єктами господарської діяльності певних порушень
при здійсненні зовнішньоекономічних операцій до них можуть бути
застосовані спеціальні санкції, зокрема, й такі як застосування
індивідуального режиму ліцензування.
У разі застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
або іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального
режиму ліцензування, згідно з аб. З п. 1 Постанови Кабінету
Міністрів України і Нацбанку України від 12.12.1998 р. N 1968
“Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і
нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями” ( 1968-98-п ) (1968-98-п)
,
уповноважені банки здійснюють розрахунки за
зовнішньоекономічними договорами (контрактами) тільки за
наявності у резидентів разової індивідуальної ліцензії, що
надається органом, який застосував зазначену спеціальну санкцію.
Судами встановлено, що на момент проведення позивачем
перерахування коштів з рахунку ДП НВКГ “Зоря” - “Машпроект”,
резидент не мав такої разової індивідуальної ліцензії.
Пунктом 3 зазначеної Постанови встановлено, що порушення
уповноваженими банками вимог цієї постанови тягне за собою
відповідальність, передбачену законодавством за невиконання
функцій агента валютного контролю.
Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного
регулювання і валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
на уповноважені
банки покладено обов'язок по здійсненню контролю за валютними
операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці
банки (п. 2 ст. 13 Декрету ( 15-93 ) (15-93)
).
Абзацом же 5 пункту 2 статті 16 Декрету ( 15-93 ) (15-93)
за невиконання
уповноваженим банком зазначеного обов'язку передбачена
відповідальність за порушення валютного законодавства у вигляді
позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на
право здійснення валютних операцій або накладення штрафу у
розмірі, що встановлюється Національним банком України.
Відповідно до п. 2.5. Положення про валютний контроль
( z0209-00 ) (z0209-00)
, затвердженого Постановою Правління Національного
банку України 08.02.2000 N 49 та зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 4.04.2000 р. за N 209/4430 (у редакції чинній на
той момент), нездійснення уповноваженими банками функцій агента
валютного контролю тягне за собою позбавлення генеральної
ліцензії Національного банку України на право здійснення
валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості)
валютних операцій, здійснених резидентами і нерезидентами через
ці банки з порушенням чинного законодавства.
Таким чином, позивача було правомірно та у повній відповідності
до чинного законодавства притягнуто до відповідальності за
невиконання функцій агента валютного контролю та накладено
Національним банком України штраф у розмірі 25% від суми
валютної операції, здійсненої з порушенням законодавства.
Попередніми судовими інстанціями зроблено обґрунтований правовий
висновок про наявну у позивача можливість ідентифікувати
суб'єкта, до якого було застосовано індивідуальний режим
ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного банку “Енергобанк”, м. Київ
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.12.03 у справі № 38/432
господарського суду м. Києва - без змін.