ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 35/430-03
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Українсько-російського спільного
підприємства “Відкрите акціонерне товариство “ХС” на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2003р.
у справі № 35/430-03 господарського суду Харківської області
за позовом Акціонерного товариства “НМУ “ЕМ”
до відповідача Українсько-російського спільного підприємства
“Відкрите акціонерне товариство “ХС”
про стягнення 18 924,95грн.
за участю представників:
АТ “НМУ “ЕМ”
СП ВАТ “ХС”
в с т а н о в и л а :
Акціонерне товариство “НМУ “ЕМ” звернулося до господарського
суду Харківської області з позовом про стягнення з Українсько-
російського спільного підприємства “Відкрите акціонерне
товариство “ХС” 18 924,95грн., у т.ч. 18 145,45грн. основної
заборгованості, 508,07грн. збитків від інфляції, 271,43грн. в
рахунок трьох процентів річних. В обгрунтування заявлених вимог,
позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяте на
себе зобов’язання щодо сплати коштів за виконані роботи
відповідно до умов договорів № 7 від 03.03.99р. та № 3 від
05.01.2000р. (а.с.2-3).
Рішенням господарського суду Харківської області від
07.08.2003р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з
відповідача на користь позивача стягнуто 18 145,45грн. основної
заборгованості, 508,07грн. збитків від інфляції, 271,43грн. в
рахунок трьох процентів річних (а.с.58-59).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
01.12.2003р. рішення господарського суду Харківської області від
07.08.2003р. залишено без змін (а.с.106-108).
Прийняті судові акти мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги
є обгрунтованими, оскільки відповідач в установлений строк не
виконав взяті на себе зобов’язання щодо сплати коштів за
виконані відповідно до умов договорів роботи.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, СП ВАТ
“ХС” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у позові
відмовити.
Вимоги поданої касаційної скарги обгрунтовані порушенням судами
норм матеріального права, а саме ст.ст. 71,209,217,222 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позивач у справі – АТ “НМУ “ЕМ” у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі
судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права і обов'язки
виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього
цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,
передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судом першої
інстанції та перегляді прийнятого рішення судом апеляційної
інстанції встановлено, що сторонами у справі – АТ “НМУ “ЕМ” та
СП ВАТ “ХС” укладено договори № 7 від 03.03.99р. та № 3 від
05.01.2000р., за умовами яких позивач брав на себе зобов’язання
виконати передбачені договорами роботи, а відповідач – сплатити
кошти за виконані роботи.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк, зокрема,
відповідно до умов договору.
В силу ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник
вправі провести виконання в будь-який час. При цьому, боржник
повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня
пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов'язання.
Як встановлено судами, позивач взяті на себе зобов’язання за
цими договорами виконав в повному обсязі, що підтверджується
відповідними актами приймання робіт. Між тим, відповідач не
виконав взяті на себе зобов’язання після звернення з вимогою
щодо сплати коштів за виконані відповідно до умов договору № 7
від 03.03.99р. роботи у 1999р. та, в установлений п. 3.2
договору № 3 від 05.01.2000р., за виконані у 2000р. роботи, що
встановлено судами під час розгляду спору у справі та перегляді
прийнятого рішення в апеляційному порядку.
Частково зобов’язання відповідача перед позивачем щодо сплати
коштів за виконані роботи припинились шляхом зарахування
зустрічних вимог в порядку, який передбачений ст. 217 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, що взято до уваги судами.
Отже, посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на
порушення зазначеної норми права судами безпідставні.
На момент прийняття рішення у справі, заборгованість за виконані
відповідно до умов даних договорів роботи становила 18
145,45грн.
В силу ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку щодо
обгрунтованості заявлених вимог в частині стягнення збитків від
інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.
Посилання скаржника на відсутність його вини у невиконанні
зобов’язання правильно не взяті до уваги судами.
Так, відповідно до ст. 209 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, особа, яка не
виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе
майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або
необережності), однак крім випадків, передбачених законом або
договором.
Виключення із загального правила звільнення від відповідальності
за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за
відсутності вини встановлено ст. 212 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка
визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання грошового зобов'язання.
Оскільки зобов’язання відповідача за цими договорами є
грошовими, питання наявності чи відсутності вини не є предметом
доказування у даній справі, т.я. зазначені обставини не
виключають його відповідальність за невиконання такого
зобов’язання чи виконання його неналежним чином.
Також безпідставні і твердження скаржника щодо припинення його
зобов’язань відповідно до ст. 222 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Зазначена норма встановлює, що зобов'язання припиняється
неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які
боржник не відповідає (стаття 210 цього Кодексу).
При цьому, в силу ст. 210 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, такою обставиною
: невиконання або неналежне виконання зобов'язання обумовлено
умислом або необережністю кредитора.
Згідно ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, загальний строк для захисту
права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність),
встановлюється в три роки. При цьому, за змістом ст. 76 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, перебіг строку позовної давності починається з дня
виникнення права на позов - дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права.
Оскільки строк виконання зобов’язання щодо сплати коштів за
виконані роботи договором № 7 від 03.03.99р. не встановлено,
позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого
права після закінчення строку, встановленого ст. 165 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, з дня пред’явлення відповідної вимоги – за вих.
№ 151/01 від 19.05.2003р. щодо виконання зобов’язання.
За таких обставин, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 01.12.2003р. та рішення господарського
суду Харківської області від 07.08.2003р. прийняті з урахуванням
норм матеріального та процесуального права і підстав для їх
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
01.12.2003р. та рішення господарського суду Харківської області
від 07.08.2003р. залишити без змін, а касаційну скаргу
Українсько-російського спільного підприємства “Відкрите
акціонерне товариство “ХС” - без задоволення.