ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 30/668
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу ЗАТ КБ “Приватбанк”, м. Краматорськ
на постанову від 18.12.03 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 30/668 господарського суду Донецької
області
за позовом ТОВ ПТК “Веста”, м. Донецьк
до - ЗАТ КБ “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ в
особі Краматорської філії;
- ТОВ “Підприємство “Рекон”, м. Донецьк;
- ТОВ “Спецтехніка”, м. Слов”янськ;
- Слов'янської ОДПІ
- Донецької товарної біржі, м. Донецьк
про визнання права власності на майно
У справі взяли участь представники
позивача: не з’явилися
Слов’янської ОДПІ – Новобран О.А. довір. № 15528 від 01.04.04
23.10.02 ТзОВ “Веста” звернулося з позовом до господарського
суду Донецької області про визнання права власності на майно.
13.06.01 та 12.07.02 між ТОВ ПТК “Веста” та Слов’янської ОДПІ
було укладено договори купівлі-продажу: біржовий контракт
№ 034-н та біржовий контракт № 147, зареєстровані Донецькою
товарною біржею.
Після укладення зазначених договорів ЗАТ КБ “ПриватБанк”
звернулося з позовом до суду про визнання угоди недійсною на
підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки спірне майно є
предметом застави та не могло бути продано без згоди ЗАТ КБ
“ПриватБанк”.
При розгляді справі господарським судом було встановлено, що в
провадженні господарського суду знаходиться Справа N 19/540пд за
позовом ЗАТ КБ “Приватбанк” Краматорська філія м. Донецьк до ТОВ
“Спецтехкераміка” м. Слов’янськ, ТОВ “Підприємство Рекон”,
м. Донецьк, ТОВ “ВТК Веста”, м. Донецьк, Слов’янської ОДПІ
м. Слов’янськ та до Донецької товарної біржі про визнання
недійсної угоди (договору купівлі-продажу від 12.07.02).
Ухвалою від 09.12.02 господарського суду Донецької області
справи № 19/540 та № 30/668 було об’єднано в одне провадження.
07.10.02 ТОВ ТПК “Веста” звернулося до господарського суду з
зустрічним позовом про визнання договору застави від 22.03.01,
укладеного між ПриватБанком та ТОВ “Спецтехкераміка” недійсним
та визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, укладеного
між ТОВ “Рекон” та ПТК “Веста”.
06.12.02 ПриватБанк звернувся з зустрічним позовом до ТОВ
“Веста” про визнання недійсним біржового контракту та відмови в
позовних вимогах ТПК “Веста” про визнання права власності.
Рішенням господарського суду від 29.09.03 позов задоволено,
визнано право власності на спірне майно за ТОВ “Веста”, в
позовних вимогах ЗАТ “ПриватБанк” та зустрічному позові ЗАТ КБ
“Приватбанк” - відмовлено. Рішення мотивовано тим, що договір
застави від 22.03.01, укладений між ТОВ “Сецтехкераміка”
м. Слов’янськ та ЗАТ КБ “Приватбанк” не відповідає чинному
законодавству (суддя Є.Часовський).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
18.12.03 рішення господарського суду від 29.09.03 залишено без
змін та доповнено абзацом, що провадження у справі про визнання
недійсним договору застави від 22.03.01, укладеного між ТОВ
“Спецтехкераміка” та ЗАТ КБ “Приватбанк” припинено. (колегія
суддів у складі: Т.Колядко, О.Скакун, С.Мирошниченко).
В поданій касаційній скарзі ЗАТ КБ “ПриватБанк” просить прийняті
у справі рішення та постанову скасувати, в позовних вимогах
відмовити. В касаційній скарзі скаржник посилається на неповне
встановленням обставин справи, неправильне застосування норм
матеріального права, зокрема, ч. 1 п. 7.3.1 ст. 7 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відповідно до якого вимоги, зазначені в цій статті, були
виконані “ПриватБанком”, про що свідчить виписка, надана
державним нотаріусом з державного реєстру, в якій внесено
заборону на відчуження ТОВ “Спецтехкераміка” 23.03.01 за № 22,
тобто ОДПІ зафіксувала момент виникнення податкової застави
21.11.01 після того, як “ПриватБанк” оформив заставу.
Твердження, що Шабрикін С.М. уклав договір застави з порушенням
діючого законодавства не має правового обґрунтування.
Скаржник також посилається на те, що рішення Слов’янського
міського суду Донецької області від 18.07.02 в даний час
оскаржується в касаційному порядку у Верховному Суді України.
Судом першої та апеляційної інстанції порушені вимоги ч. 7
ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки в рішенні суду не
зазначено, як вирішено спір відносно кожного позивача та
відповідача.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено наступне.
Податкова заборгованість виникла у ТОВ “Спецтехкераміка”
22.01.01, тобто до нотаріального посвідчення договору застави,
тому посилання скаржника на те, що судами порушено вимоги
п.п. 7.3.1 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
є безпідставним.
Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Статуту ТОВ “Спецтехкераміка” вищим
органом управління товариством є Збори учасників (засновників),
до виняткової компетенції яких належить, зокрема, затвердження
договорів (угод), укладених на суму, що перевищує дві тис. грн.
(а.с.75 т.2). Такого погодження в даному випадку не відбулося.
Будучи директором ТОВ “Спецтехкераміка” Шабрикін С.М. уклав
договір застави від 22.03.01 з банком в порушення чинного
законодавства.
Рішенням від 18.07.02 Слов’янського міського суду визнані
недійсними: установчий договір про створення та діяльність ТОВ
“Спецтехкераміка”; рішення зборів учасників ТОВ
“Спецтехкераміка”; установчий договір про участь у діяльності
ТОВ “Спецтехкераміка”; рішення виконавчого комітету Слов’янської
міської ради про державну реєстрацію ТОВ “Спецтехкераміка”, а
рішенням Слов’янського міського суду від 19.12.02 було
задоволено позов про визнання недійсним договору застави від
22.03.01.
До касаційної інстанції надійшов відзив від ТзОВ “Веста” від
08.04.04 № 14, до якого надано належним чином завірену копію
ухвали Верховного Суду України від 09.02.04, якою у задоволенні
касаційних скарг Шабрикіна С.М. та ЗАТ КБ “Приватбанк”
відмовлено.
В ухвалі Верховного Суду України від 09.02.04 зазначено, що у
задоволенні касаційних скарг на рішення Слов’янського міського
суду від 19.12.02 та ухвалу Донецького апеляційного
господарського суду від 28.02.03 про визнання недійсним договору
застави залишені без задоволення, а зазначені судові акти - без
змін.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями факти
та обставини справи та на те, що позовні вимоги обґрунтовуються
лише наявністю договору застави від 22.03.04,якій було визнано
судом недійсним, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку,
що ТОВ ПТК “Веста” є належним власником майна і відсутні
підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від
12.07.02 та біржових контрактів.
Також не приймаються посилання ЗАТ КБ “Приватбанк” на те, що в
оскаржуваній постанові апеляційної інстанції не вказано правові
наслідки для всіх сторін у справі. Таке твердження скаржника не
є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень з
огляду на те, що судовими інстанціями визнано недійсним договір
застави від 22.03.01, укладений між ТОВ “Спецтехкераміка” та ЗАТ
КБ “Приватбанк”.
На підставі викладеного, враховуючі межі касаційної інстанції,
колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування
прийнятих у справі рішення та постанови апеляційного
господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ КБ “Приватбанк”, м. Краматорськ залишити
без задоволення, постанову від 18.12.03 Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 30/668 господарського суду
Донецької області – без змін.