ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 26/215
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П.,
Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну ТОВ “Шанс-Плюс”
скаргу
на постанову від 22.12.2003 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 26/215
за позовом ТОВ “Шанс-Плюс”
до Дочірнього підприємства
“Укрнафтогазкомплект” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України”
про стягнення 2390171,28 грн.
за участю представників:
- позивача – Кацера Ю.І.,
- відповідача – Карлова Р.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2003 (суддя
Пінчук В.І.) у справі № 26/215 частково задоволені позовні
вимоги ТОВ “Шанс-Плюс” та стягнуто з ДП “Укрнафтогазкомплект”
НАК “Нафтогаз України” 1381692,47 грн. основного боргу, 6554,22
грн. збитків від інфляції та судові витрати, в іншій частині
позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.12.2003 (судді: Коваленко В.М., Муравйов О.В., Вербицька
О.В.) вказане рішення скасовано, постановлено нове рішення, яким
стягнуто з відповідача 161372,47 грн. основного боргу, 6554,22
грн. збитків від інфляції, 2420,58 грн. 3% річних та судові
витрати, в іншій частині позову відмовлено.
ТОВ “Шанс-Плюс” звернулося до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.12.2003 у справі № 26/215, у якій
ставить питання про скасування зазначеної постанови та залишення
в силі рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2003.
Касаційна скарга мотивована тим, що господарським судом
апеляційної інстанції порушені норми процесуального (ст.ст. 43,
104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) та матеріального (ст.ст. 128, 151,
161, 245 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ “Шанс-Плюс” заявлено позовні вимоги про стягнення з
відповідача 2281641,27 грн. основного боргу, 43106 грн. збитків,
завданих інфляцією, 65423,91 грн. 3% річних та 78311,24 грн.
пені. Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням ДП
“Укрнафтогазкомплект” договору поставки № 02/105 від 04.04.2000
р.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції,
встановлені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів
Вищого господарського суду України, проаналізувавши мотиви
прийнятих рішення суду першої та постанови апеляційної
інстанцій, касаційної скарги, не вбачає порушень норм
процесуального та матеріального права з боку апеляційної
інстанції.
У відповідності з ст.ст. 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційною інстанцією в повному обсязі досліджені фактичні
обставини і матеріали справи і зроблені висновки про те, що
матеріали справи підтверджується наявність заборгованості
відповідача перед позивачем на загальну суму 161372,47 грн., про
що не заперечував і відповідач, посилаючись на підписані
сторонами акти звірки розрахунків.
Беручи до уваги викладене, підстав для скасування постанови від
22.12.2003 Київського апеляційного господарського суду у справі
№ 26/215 не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Шанс-Плюс” на постанову від 22.12.2003
Київського апеляційного господарського суду у справі № 26/215
залишити без задоволення.
Постанову від 22.12.2003 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 26/215 залишити без змін.