ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 20-6/283
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
Суддів: Рибака В.В. (доповідач у справі),
Уліцького А.М.,
за участю представників
сторін:
від позивача - не з’явився
від відповідачів - не з’явилися
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги Ленінському районі м. Севастополя
на постанову від 23.12.03 Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 20-6/283
господарського суду м. Севастополя
за позовом Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Севастополя
ТОВ “Фірма “Сходинка”
до ЧП “Донецьк -Укрконтракт”
про визнання недійсною угоди
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11.11.03 у
справі № 20-6/283 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя в
позові про визнання угоди про поставку товарів укладеної між ТОВ
“Фірма “Сходинка” та ЧП “Донецьк -Укрконтракт” відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено, що оспорювана
угода укладена відповідачами з метою, яка завідомо суперечила
інтересам держави.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.12.03 зазначене рішення господарського суду залишено без
змін.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд послався на
ст. 8 Закону України “Про підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
, яка не
містить норми, що передбачає визнання недійсними угод, які були
нею укладені раніше юридичною особою, при визнанні недійсними
установчих документів цієї юридичної особи..
У поданій касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі
м. Севастополя просить скасувати ухвалені у справі рішення та
постанову судових інстанцій, оскільки судами порушено
ст. ст. 26, 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не повністю з’ясовані обставини, зокрема, та
обставина, що державна реєстрація ЧП “Донецьк-Укрконтракт” була
проведена на підставну особу (докладніше у скарзі).
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Фірма ”Сходинка” просить
оскаржувану постанову залишити без змін.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
повноту встановлення судом обставин справи та їх юридичну
оцінку, дослідивши правильність застосування ним до них норм
матеріального права прийшла до висновку про наявність правових
підстав для часткового задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Як встановлено господарським судом та підтверджується
матеріалами справи, ЧП “Донецьк–Укрконтракт” поставило ТОВ
“Фірма “Сходинка” товар на загальну суму 7104, 00 грн.
ТОВ “Фірма “Сходинка” оплатило поставлений товар шляхом
перерахування коштів на розрахунковий рахунок ЧП “Донецьк –
Укрконтракт”.
Основним доводом касаційної скарги є те, що зазначена вище угода
повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки, укладаючи її, ЧП “Донецьк – Укрконтракт”
мало мету не сплачувати податки з отриманих сум за оплату
товару.
Згідно зі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена з метою,
що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається
недійсною. Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови № 3
від 28.04.1978 року з наступними змінами “Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив,
що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів,
використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь
приватної власності з корисливою метою тощо.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2 вищевказаної
постанови Пленуму Верховного Суду України, угода може бути
визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими
законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон
пов'язує визнання угоди недійсною.
Матеріали справи містять рішення Київського місцевого районного
суду м. Донецька від 16.08.02 у справі № 2-6305-2002, яким
визнано недійсними установчі документи ЧП “Донецьк –
Укрконтракт”.
Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, суд встановив, що
установчі документи підписані Єгоровим Г.В. за винагороду, без
наміру здійснювати підприємницьку діяльність, тобто підприємство
зареєстровано на підставну особу.
Крім того, господарським судом встановлено, що рішення
Київського місцевого районного суду м. Донецька від 16.08.02 у
справі № 2-6305-2002 вступило в законну силу та не було
оскаржено.
Правовими наслідками визнання статуту недійсним є скасування
державної реєстрації та подальша ліквідація цієї юридичної особи
у встановленому законом порядку. Згідно з ст. 34 Закону України
“Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
підприємство вважається
ліквідованим з моменту виключення його з єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України. Судами не
перевірено, чи ЧП “Донецьк–Укрконтракт” було виключено з
вказаного реєстру.
Вищезазначене свідчить про неповне з’ясування судовими
інстанціями всіх обставин справи, що виключає вірне застосування
норм матеріального права при вирішенні спору.
Відповідно з ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Севастополя від 11.11.2003 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 у справі № 20-6/283 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.