ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 19/309 пд
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
за участю представників сторін А.А.А. (дов. від 22.10.03), Б.Б.Б.
(дов. від 09.04.04), розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємства "XXX"
на постанову від 25 листопада 2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 19/309 пд
за позовом відкритого акціонерного товариства "YYY"
до приватного підприємства "XXX"
про визнання недійсними ч. 2 п. 2.2 договору уступки
права вимоги від 25 грудня 1997 року № 1824/1388 Д,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 1 жовтня 2003 року господарського суду Донецької
області (суддя Н.Дучал), залишеним без змін постановою від 25
листопада 2003 року Донецького апеляційного господарського суду
(судді О.Скакун, Ю.Гуреєв, Т.Колядко) позов задоволено: частину 2
пункту 2.2. договору уступки вимоги від 25 грудня 1997 року №
1824/1388 Д в частині здійснення розрахунків з кредитором
приватного підприємства "XXX" у строк до 25 грудня 1997 року
належним виконанням своїх обов'язків згідно договору
купівлі-продажу від 25 грудня 1997 року № 1564 визнано такою, що
не підлягає виконанню з моменту набрання чинності рішення від 17
квітня 2001 року арбітражного суду Донецької області у справі №
1/23пд.
Приватне підприємство "XXX" зазначену постанову просить скасувати
з огляду на неправильне застосування господарським судом статей
161, 210, 222 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а
також статей 42, 43, 32, 33, 34, пункт 1-1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Відкрите акціонерне товариство "YYY" доводи касаційної скарги
вважає безпідставними і в її задоволенні просить відмовити.
Перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального закону, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відповідність прийнятої у справі постанови вимогам
закону з огляду на таке.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання
недійсною на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
частини 2 пункту 2.2. договору від 25 грудня 1997 року
№ 1824/1388 Д уступки вимоги.
В процесі розгляду справи позивач двічі змінював позовні вимоги:
просив визнати частину 2 пункту 2.2. договору від 25 грудня 1997
року № 1824/1388 Д недійсною у частині здійснення розрахунків з
відповідачем, а також просив визнати цей пункт договору таким, що
не підлягає виконанню з моменту набрання законної сили рішення від
17 квітня 2001 року арбітражного суду Донецької області у справі №
1/23пд.
Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що
відповідно до оспорюваної умови договору уступки вимоги позивач
мав провести розрахунок з відповідачем за договором
купівлі-продажу від 25 грудня 1997 року № 1564, а також поставками
продукції власного виробництва по відповідним відпускним цінам на
суму 100 000 грн. згідно наданого позивачем переліку у термін до
25 грудня 1997 року.
Рішенням від 17 квітня 2001 року арбітражного суду Донецької
області в справі № 1/23 пд укладений між відкритим акціонерним
товариством "YYY" та товариством з обмеженою відповідальністю
"QQQ" договір від 25 грудня 1997 року № 1564 був визнаний
недійсним на підставі статей 48, 59 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Угода, яка визнана недійсною на підставі статті 48 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не породжує будь-яких бажаних
сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та
їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких
угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан
або в інших формах, передбачених законом, а тому господарські суди
правомірно частину 2 пункту 2.2. договору від 25 грудня 1997 року
№ 1824/1388Д визнали такою, що не підлягає виконанню з моменту
набрання чинності рішенням арбітражного суду Донецької області в
справі № 1/23пд.
Водночас, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду
щодо правомірності застосування до спірних правовідносин приписів
статті 222 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
відповідно до яких зобов'язання припиняється неможливістю
виконання, якщо неможливість викликана обставинами, за які боржник
не відповідає.
В даному випадку факт визнання недійсним договору купівлі-продажу
від 25 грудня 1997 року № 1564, обумовлює припинення зобов'язань
позивача за договором уступки вимоги від 25 грудня 1997 року №
1824/1388 Д у зв'язку з неможливістю їх виконання.
Інші доводи касаційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи
та зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією
питань про надання переваги доказів відповідача над іншими, тобто
здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки
доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому судовою
колегією до уваги не приймаються.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалена в даній
справі постанова є обґрунтованою і підстав для її скасування
немає.
Враховуючи викладене та керуючись статей 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В :
Постанову від 25 листопада 2003 року Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 19/309пд залишити без змін, а
касаційну скаргу приватного підприємства "XXX" без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій