ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 19/141
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Продаєвич Л.В.,
суддів: Бакуліної С.В.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому ВАТ “Бурова компанія “Букрос”,
судовому засіданні м. Полтава
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 14.01.2004 р.
зі справи № 19/141 господарського суду
Полтавської області
за позовом ТОВ “Центуріон”, Полтавська область,
Полтавський район, с. Розсошенці
до ВАТ “Бурова компанія “Букрос”,
м. Полтава
про стягнення 13560,21 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Кондратенко О.Б. (наказ 1к від
02.11.2001р.);
від відповідача не з’явилися.
Згідно розпорядження заступника Голови Вищого господарського
суду України від 5.04.2004р. № 02-12/59 для розгляду касаційної
скарги зі справи № 19/141 замість судді Усенко Є.А. до складу
колегії включено суддю Стратієнко Л.В.
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 26.03.2004р., надіслана
28.03.2004р.), проте відповідач не скористався своїм правом на
участь в судовому засіданні касаційної інстанції.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Центурін” заявлено позов про стягнення з ВАТ “Бурова
компанія “Букрос” боргу в розмірі 13560,21 грн. за надані
останнім послуги з охорони.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.11.2003
р. (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено: з ВАТ “Бурова компанія
“Букрос” на користь позивача стягнуто суму основного боргу,
витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення
суду мотивоване тим, що відповідачем не виконані умови договору
№ 6/59 від 02.04.2003р. щодо здійснення розрахунків за отримані
послуги з охорони.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
14.01.2004 р. (судді Афанасьєв В.В. - головуючий, Смірнов В.Г.,
Бухан А.І.) рішення господарського суду Полтавської області
залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ВАТ “Бурова
компанія “Букрос” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою про її скасування, посилаючись на
те, що судом при прийнятті постанови не враховані положення
ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 345 Цивільного Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, вважає, що предметом
позову “мала б зазначатися вимога про спонукання підписання
актів приймання робіт”, оскільки самі сторони фактично прийняли
такий порядок прийняття виконаних послуг – у формі актів, а тому
просить прийняти рішення про часткове задоволення позовних вимог
в сумі 4173,56 грн, яка визнана за актом приймання - за
квітень-травень 2003 р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом
норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача
відзначає наступне:
ТОВ “Центуріон”, на виконання умов договору від 02.04.2003р.
№ 6/59 на охорону об’єкта (АТЦ) надало відповідачу за період
з.04.2003р. по липень 2003р. та з 01.08.2003р. по 08.08.2003р.
послуги з охорони, на підтвердження чого позивачем надані
рахунки на оплату (а.с. 19-23), акти прийняття-здачі наданих
послуг (виконаних робіт) за квітень, травень 2003р. (а.с.25-26),
журнал прийому-здачі чергування (а.с.41-56), журнал
прийому-здачі об’єкта під охорону (а.с.57-68).
Вартість наданих послуг з охорони згідно рахунків складає
17523,21 грн., відповідачем 06.06.2003 р. сплачено ТОВ
“Центуріон” 3963 грн. (а.с. 24), тобто борг складає 13560,21
грн., який і був стягнутий за рішенням господарського суду,
залишеним без змін апеляційною інстанцією, на користь позивача.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що надані відповідачу
по справі послуги та їх вартість підтверджені документально.
Складання актів приймання послуг не передбачено умовами
договору. Як пояснив представник позивача у засіданні суду
касаційної інстанції складання таких актів було ним ініційовано
для додаткового “підстрахування” на випадок виникнення спірних
питань.
Згідно п. 10 договору оплата за охорону здійснюється щомісячно
попередньою оплатою згідно рахунка виконавця до 5-го числа
поточного місяця. В додатку № 1 до договору визначена вартість
охоронних послуг, яка складає 4100 грн. у місяць.
Відповідач відмовився від оплати послуг за червень –липень 2003
р. та за період з 1.08 по 08.08.2003 р., посилаючись, (як
зазначено в поясненнях, наданих до господарського суду, а.с. 76)
на те, що “послуги надавалися останнім часом неналежним чином,
неякісно та не в повному обсязі, тому залишаю за собою право не
підписувати акти виконаних робіт”.
Однак, будь-які конкретні факти (обставини) відповідачем не
наведені, докази на їх підтвердження ВАТ БК “Букрос” не надані.
Акт звірки взаємних розрахунків, станом на 1.10.2003 р. на який
посилається відповідач (а с. 77) також, не містить будь-яких
обґрунтувань (з посиланням на первинні документи) щодо розміру
визнаної суми. Тим більш, що акт звірки є суто бухгалтерським
документом, який взаємно фіксує наявність певної кредиторської
чи дебіторської заборгованості в обліку відповідних підприємств.
Наявність або відсутність будь-яких зобов'язань сторін повинна
підтверджуватися первинними документами – договором, рахунками
тощо. Позивач обґрунтував свої вимоги нормами матеріального
права, ст.ст. 161, 162, 167, 203, 214 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції 18.07.63р.), які регулюють загальні
положення виконання зобов'язань.
В силу ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до
договору,, одностороння відмова від виконання зобов'язання і
одностороння зміна умов договору не допускається. Судами першої
та апеляційної інстанцій правильно надана юридична оцінка
обставинам справи та застосовані норми матеріального права при
вирішенні даного спору.
Апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що
посилаючись в якості обґрунтування своїх заперечень на положення
ст. 345 Цивільного кодексу ВАТ Бурова компанія “Букрос” не
врахувало, що за цією нормою передбачено обов'язок замовника
оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи,
якщо інше не встановлено законом або договором.
Укладеним між сторонами договором не передбачено складання актів
приймання-передачі виконаних послуг. А згідно ст. 342 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
(18.07.63р.) до обов'язків замовника
віднесено прийняття виконаної підрядчиком роботи..., а в разі
виявлення допущених відступів від договору або інших недоліків,
заявляти про них підрядчикові без зволікання.
В матеріалах справи відсутні докази щодо звернення ВАТ “Бурова
компанія “Букрос” до позивача з питань виявлених недоліків щодо
надання останнім охоронних послуг.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для
зміни або скасування прийнятих у справі судових актів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.01.04 зі справи № 19/141 залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.