ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004р. Справа N 17/387
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна - головуючого
Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
розглянув касаційну каргу
(подання) Донецької залізниці
на рішення від 22.12.2003
господарського суду Донецької області
у справі № 17/387
за позовом Донецької залізниці
до 1. ДУ екології та природних ресурсів в
Донецькій області
2. Житомирської митниці
про стягнення 958,32 грн.
В С Т А Н О В И В:
Донецька залізниця 19.11.2003р. звернулася з позовом до
Державного підприємства екології та природних ресурсів в
Донецькій області та Житомирської митниці про стягнення витрат у
сумі 958,32 грн. за затримку постом екологічного контролю у
пункті пропуску через державний кордон на ст. Іловайськ вагонів
№№ 68360015, 68683523 з вантажем - габбро (блоки, распіл), за
накладними №№ 32792609, 32792611.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2003р.
(суддя Татенко В.М.) у задоволені позову відмовлено.
Таке рішення суд прийняв з наступних міркувань. Суд дослідивши
п. 2.3 “Положення про екологічний контроль в пунктах пропуску
через державний кордон та у зоні діяльності регіональних митниць
і митниць” ( z0177-98 ) (z0177-98)
не виявив жодних підстав, які б надавали
право інспектору посту екологічного контролю застосовувати
заходи, передбачені ч. 2 п. 2.3 зазначенного Положення
( z0177-98 ) (z0177-98)
.
За таких обставин дії працівника першого відповідача є такими,
що скоєні з перевищенням наданих йому повноважень та з
порушенням діючого законодавства. У зв'язку з цим, виходячи з
умов п. 2.6 “Положення про екологічний контроль в пунктах
пропуску через державний кордон та у зоні діяльності
регіональних митниць і митниць” ( z0177-98 ) (z0177-98)
та ст. ст. 440, 441
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, перший відповідач, як
особа, відповідальна за дії свого працівника при виконанні ним
своїх службових обов'язків - має відшкодувати позивачеві
заподіяну цими діями шкоду, якщо така мала місце.
Однак, зважаючи на те, що згідно діючого законодавства під
шкодою слід розуміти лише фактично завдані збитки, тобто витрати
та неодержані доходи, а плата за користування вагонами, збір за
маневрові роботи, збір за телеграфне повідомлення у розумінні
правил користування вагонами та контейнерами та Тарифного
керівництва № 1 не можуть вважатися витратами чи збитками.
Наявність порушень законодавства у діях другого відповідача
судом не вбачається.
Позивач в касаційній скарзі просить рішення господарського суду
Донецької області від 22.12.2003р. по справі № 17/387 скасувати
на підставі того, що:
1. Судом не взято до уваги посилання позивача на те, що
відповідно до п. 5.З. “Положення про екологічний контроль в
пунктах пропуску через державний кордон та у зоні діяльності
регіональних митниць і митниць” ( z0177-98 ) (z0177-98)
- “під час
здійснення екологічного контролю вантажів перевірці підлягають
документи, наявність яких передбачена відповідними постановами
КМУ та міжнародними угодами для перевезення будь-яким видом
транспорту...”.
2.
3. Судом була дана не вірна оцінка позовним вимогам та
нормативним документам на які посилався позивач. Зокрема,
позивач посилався на параграфи 1, 2 ст. 11 Угоди про міжнародне
залізничне вантажне сполучення ( 998_011 ) (998_011)
в розумінні того, що
відправник повинен додати до накладної супровідні документи,
необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху
слідування вантажу.
4. Ствердження суду, про те, що “перелік товарної продукції, що
підлягає екологічному контролю у зоні діяльності митниць
призначення та відправлення, відсутній” не відповідає дійсності,
оскільки додатком 2 до Порядку справляння єдиного збору у пункту
пропуску через державний кордон передбачені види товарів, що
підлягають контролю у разі здійснення транзиту та їх ввезення
(вивезення) на митну територію України, до яких належить габбро.
5. Судом неправомірно була надана оцінка сумі, нарахованій
позивачем.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Стаття 120 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачає, що
за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної
документів, необхідних для виконання митних, санітарнихта інших
адміністративних правил або неналежне їх оформлення,
вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до
статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед
залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.
Відповідно до параграфів 1, 2 ст. 11 Угоди про міжнародне
залізничне вантажне сполучення ( 998_011 ) (998_011)
вантажовідправник
повинен додати до накладної супровідні документи, необхідні для
виконання митних та інших правил на всьому шляху слідування
вантажу.
Згідно з п. 9.7 “Положення про екологічний контроль в пунктах
пропуску через державний кордон та у зоні діяльності
регіональних митниць і митниць” ( z0177-98 ) (z0177-98)
екологічна
декларація повинна знаходитися у комплекті перевізних
документів, які супроводжують вантаж.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне
відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних
документів) у відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Отже, відправник повинен відшкодовувати Донецькій залізниці
понесені збитки внаслідок затримки вагонів на станції Іловайськ
через відсутність даних екологічної декларації, оскільки
відсутність екологічної декларації у залізниці трапилася з його
вини.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 107, п. З
ст. 111-9, 111-11,111-12, 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л И:
1. У задоволенні касаційної скарги відмовити.
2. Рішення господарського суду Донецької області від
22.12.2003р. по справі № 17/387 залишити без змін.