ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
12.05.2004                                       Справа N 37/598
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
 
головуючого             
суддів                  
розглянувши касаційну   Товариства з обмеженою відповідальністю
скаргу                  “ГО”
на ухвалу               від 23.12.2003р. господарського суду
                        м. Києва
у справі                № 37/598
                        господарського суду м. Києва
за позовом              Товариства з обмеженою відповідальністю
                        “ГО”
до                      Виробничо-комерційної фірми “А”
 
про   стягнення 32812,62 грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Ухвалою  господарського суду міста Києва від 23.12.2003р.  позов
товариства  з  обмеженою  відповідальністю  “ГО”  до  Виробничо-
комерційної  фірми “А” про стягнення 32812,62 грн. залишено  без
розгляду.
 
Не  погоджуючись  з вказаною ухвалою суду позивач  звернувся  до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в  якій
просить  її скасувати як необґрунтовану та направити  справу  на
новий розгляд до місцевого господарського суду.
 
Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення представників  позивача,
перевіривши  матеріали  справи на підставі  встановлених  в  ній
фактичних  обставин,  проаналізувавши правильність  застосування
господарським  судом норм процесуального права, суд  вважає,  що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
 
Господарським судом міста Києва ухвалою від 18.11.2003  порушено
провадження у справі № 37/598 за позовом ТОВ “ГО” до  Виробничо-
комерційної фірми “А” про стягнення 32812,62 грн.
 
Цією  ж ухвалою розгляд справи було призначено на 11.12.2003  та
зобов’язано сторін подати ряд документів.
 
В  засідання  11.12.2003р. позивач свого представника  направив,
який  надав витребувані документи. Однак, в зв’язку з  не  явкою
відповідача, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на
23.12.2003р., зобов’язавши сторін подати додаткові документи.
 
23.12.2003р.  суд  виносить  ухвалу,  якою  залишає  позов   без
розгляду,  посилаючись на п. 5 ст. 81 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
оскільки  сторони в судове засідання не з’явились та  не  надали
витребувані документи.
 
Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального  кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          господарський  суд  залишає  позов   без
розгляду,  якщо позивач без поважних причин не подав витребувані
господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
 
Залишення в цьому випадку позову без розгляду можливе тільки  за
наявності трьох умов:
 
-    документи повинні бути витребувані господарським судом;
 
-    матеріали вкрай необхідні для розгляду спору і без них спір
вирішити неможливо;
 
-     відсутні  поважні причини, в зв’язку з якими документи  не
можуть бути подані.
 
Отже,  перш  ніж, залишити позов без розгляду господарський  суд
зобов’язаний з’ясувати причини невиконання його вимог  позивачем
і об’єктивно оцінити їх поважність.
 
Проте  судом не було забезпечено всебічний, повний і об’єктивний
розгляд  в  судовому  засіданні  всіх  обставин  справи   в   їх
сукупності, як це передбачено правилами статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Зокрема, залишаючи позов без розгляду суд не з’ясовував  причини
невиконання  вимог суду та не прийняв до уваги,  що  представник
позивача  був присутній в засіданні суду 11.12.2003р.  та  надав
витребувані судом документи.
 
Крім  того,  суд,  визнаючи,  явку  сторін  в  судове  засідання
обов’язковою,  в всупереч ч. 1 ст. 77 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
розглянув справу без участі представника позивача, не з’ясувавши
при цьому причин його нез’явлення, що призвело до порушення його
прав   та   обов’язків,  наданих  ст.  129  Конституції  України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         і ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Тоді,  як  зазначає  скаржник, ухвалу суду  від  11.12.2003  про
відкладення розгляду справи позивач не отримував і  не  знав  на
яку  дату  призначено слухання справи, а тому і  не  з’явився  в
судове засідання та не надав витребувані документи.
 
За  таких  обставин, Вищий господарський суд України вважає,  що
ухвалу  суду визнати законною і обґрунтованою не можна,  а  тому
вона  підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд
до господарського суду міста Києва.
 
Відповідно  до  ст. 111-7 Господарського процесуального  кодексу
України   ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  не   має   права
встановлювати  або  вважати доведеними  обставини,  що  не  були
встановлені  у  рішенні  або постанові  господарського  суду  чи
відхилені  ним,  вирішувати питання про  достовірність  того  чи
іншого  доказу,  про перевагу одних доказів над іншими,  збирати
нові  докази  або  додатково перевіряти їх. Касаційна  інстанція
лише   на   підставі  встановлених  фактичних  обставин   справи
перевіряє  застосування  судом першої та  апеляційної  інстанції
норм матеріального та процесуального права.
 
При   новому   розгляді  справи  господарському  суду   належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору  та  прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
 
Керуючись  ст.  ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11,  111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий
господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу задовольнити.
 
Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2003р. у справі
№   37/598   скасувати,  а  справу  передати   на   розгляд   до
господарського суду міста Києва.