ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 17-3-3-23/02-10610
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
розглянув Державної податкової інспекції у Приморському
касаційну районі м. Одеси
скаргу
на постанову від 26.11.2003
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-3-3-23/02-10610
господарського суду Одеської області
за позовом Одеського технічного коледжу
до Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси
про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не 'явилися
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2002 року Одеський технічний коледж пред'явив в суді
позов до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.
Одеси про визнання недійсним повідомлення-рішення № 0001132600/0
від 19.09.2002 яким застосовано штраф в сумі 57404 грн.
Зазначав, що висновок відповідача про те, що ним у 1999-2001 р.р.
перевищено ліцензовано дозволений обсяг прийому студентів не
відповідає дійсності, тому що рішенням Державної акредитаційної
комісії від 17.12.1996 (протокол № 5) визначено, що ліцензований
обсяг прийому на заочну форму навчання встановлюється на рівні
ліцензованого обсягу за денною формою навчання. 20.06.2000 ДАК
прийняла рішення (протокол № 27) про надання права державним вищим
закладам освіти зараховування на навчання у 2000 році проводити зі
збільшенням ліцензованого обсягу до меж, які дозволяють
матеріально-технічна база, кадровий склад та методичне
забезпечення на усі спеціальності.
Враховуючи викладене, позивачем не було допущено порушення
податкового законодавства, а тому у відповідача не було підстав
застосовувати штрафні санкції.
Справа судами розглядалась неоднарозово.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.08.2003 позов
задоволено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному
районі м. Одеси від 19.09.2002 № 0001132600/0 визнано недійсним.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
26.11.2003 рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, судові
інстанції виходили з того, що у Одеського технічного коледжу
відсутнє перевищення ліцензійного обсягу прийому студентів у
період 1999-2002 учбових років та наявні операції звільнені від
оподаткування згідно пп. 5.1.3 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а тому підстав
застосовувати штрафні санкції, передбачені ст. 15 Указу Президента
України № 857/98 від 07.08.1998 "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
, не було.
При цьому послався на лист управління ліцензування та акредитації
Міністерства освіти і науки України від 03.10.2002 № 6/1-351, в
якому вказано, що заочна форма навчання почала зазначатися в
ліцензії лише з 2001 року.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському
районі м. Одеси просить рішення господарського суду та постанову
апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення
судовими інстанціями ст. 10 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, пп. 5.1.3 п.
5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 15 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
, постанови Кабінету Міністрів України
№ 61 ( 61-98-п ) (61-98-п)
від 21.01.1998 "Про перелік послуг з вищої,
середньої, професійно-технічної та початкової освіти, операції з
надання яких звільняються від оподаткування податком на додану
вартість".
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
30.05.2002 Державною податковою інспекцією у Центральному районі
м. Одеси за результатами перевірки дотримання вимог податкового
законодавства з податку на додану вартість Одеським технічним
коледжем за період 1999-2000, 2000-2001, 2001-2002 учбових років
складено акт в якому зазначено, що позивачем у 1999-2000 учбових
роках допущено перевищення ліцензійно дозволеного обсягу прийому.
Загальна сума отриманого доходу від послуг з надання вищої освіти
студентам, прийнятих понад ліцензійний обсяг прийому становить
287020,0 грн.
19.09.2002 ДПІ у Центральному районі м. Одеси прийняла податкове
повідомлення-рішення № 0001132600/0 на підставі п. п. 4.2.2 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
яким визначила податкове зобов'язання за штрафом в
сумі 57404,0 грн. з посиланням на порушення ст. 15 Указу
Президента № 857/98 від 07.08.1998 "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
.
Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
він є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно пункту 1.9 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових
органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання або погасити суму податкового боргу. Ці форми актів
ненормативного характеру можуть застосовуватись лише щодо
обов'язків у сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
У цих статтях штраф за порушення Указу Президента № 857/98 від
07.08.1998 "Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
не
передбачений як один з видів податків або зборів.
Тому обов'язок у сплаті штрафу за порушення Указу Президента не
відноситься до категорії податкового зобов'язання або податкового
боргу.
Наведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав
приймати податкове повідомлення-рішення, а тому воно підлягає
визнанню недійсним.
Проте не можна погодитись з висновком судових інстанцій, що
позивачем не допущено порушень Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, постанови
Кабінету Міністрів України № 61 від 21.08.1998 "Про перелік послуг
з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти,
операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на
додану вартість".
Відповідно до пп. 5.1.3 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
звільняються від оподаткування
операції з надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом
Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної
та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний
дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та послуг з виховання та
освіти дітей будинками культури в сільській місцевості, дитячими
музичними та художніми школами, школами мистецтв.
Згідно підпункту 5.1.3 ст. 5 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
постановою Кабінету Міністрів України № 61
( 61-98-п ) (61-98-п)
від 21.01.1998 "Про перелік послуг з вищої, середньої,
професійно-технічної та початкової освіти, операції з надання яких
звільняються від оподаткування податком на додану вартість"
затверджено перелік послуг з вищої, середньої,
професійно-технічної та початкової освіти, що надаються
навчальними закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на
надання таких послуг, операції з надання яких звільняються від
оподаткування податком на додану вартість, а саме: навчання
іноземних і вітчизняних студентів у вищих навчальних закладах
понад державне замовлення в межах ліцензованого обсягу прийому (на
умовах договору або контракту з фізичними та юридичними особами).
Пунктом 40 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
надання освітніх послуг
підлягало ліцензуванню.
Таким чином, наведені нормативні акти свідчать про те, що
звільняються від оподаткування податком на додану вартість послуги
з надання освіти в межах, визначених у ліцензії.
На провадження освітньої діяльності, пов'язаної з наданням вищої
освіти, позивачем отримані ліцензії, в яких визначено ліцензійний
обсяг прийому осіб на отримання освіти.
Закон не обумовлює видачу ліцензії на надання освітніх послуг саме
з видачею ліцензії на очну форму навчання. Ліцензія видається на
весь обсяг прийому, бо Закон України "Про ліцензування певних
видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
передбачає
ліцензування освітніх послуг в незалежності від їх форми (очної,
заочної, вечірньої).
Враховуючи викладене, податкова інспекція не позбавлена можливості
притягнути позивача до відповідальності з урахуванням і на
підставі діючого законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову від
26.11.2003 Одеського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду Одеської області від 28.08.2003 у справі
№ 17-3-3-23/02-10610 без змін.