ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 13.04.2004                                        Справа N 14/38
 
  Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Бур'янової С.С., Продаєвич Л.В.
 
розглянувши
касаційну  скаргу   сільськогосподарського підприємства "XXX"
 
на ухвалу           господарського  суду  Кіровоградської  області
                    від 07.04.2003 р.
 
та  постанову       Дніпропетровського апеляційного господарського
                    суду від 13.11.2003 р.
 
у справі            № 14/38
 
за заявою           ТОВ "YYY"
 
до                  сільськогосподарського підприємства "XXX"
 
про                 банкрутство
 
За участю представників сторін
 
від кредитора А.А.А. довір. від 15.03.04р. № 1,
 
від боржника Б.Б.Б.  витяг з нак.  № 203-к від 10.04.03р.,  В.В.В.
довір. від 16.03.04р. № 5, Г.Г.Г. довір. від 31.03.04р. № 6
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2003
року (суддя  Колодій  С.Б.)  за  заявою  кредитора  ТОВ  "YYY"  до
сільськогосподарського  товариства  "XXX"  визнано  майнові вимоги
кредитора на загальну суму 296360,95 грн.,  зобов'язано  кредитора
подати  оголошення  про порушення справи про банкрутство,  введено
процедуру розпорядження  майном,  призначено  розпорядника  майна,
задоволено   клопотання   кредитора   про   вжиття   заходів  щодо
забезпечення вимог кредиторів, відмовлено в задоволенні клопотання
про відкладення розгляду справи.
 
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
13.11.2003 року зазначена  ухвала  місцевого  господарського  суду
залишена без змін, а апеляційна скарга боржника без задоволення.
 
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
 
Господарські суди   попередніх  інстанцій  при  прийнятті  судових
рішень застосували ст.ст.  6,  11,  12,  13  Закону  України  "Про
відновлення   платоспроможності   боржника   або   визнання   його
банкрутом"  ( 2343-12  ) (2343-12)
           (далі-Закон)   та   відповідні   норми
Господарського   процесуального   кодексу   України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
(далі-ГПК України).
 
Не погоджуючись з зазначеними судовими  рішеннями,  боржник  подав
касаційну  скаргу  до  Вищого господарського суду України,  в якій
просить ухвалу господарського  суду  Кіровоградської  області  від
07.04.2003   року  та  постанову  Дніпропетровського  апеляційного
господарського  суду  від  13.11.2003  року  у  справі   №   14\38
скасувати,  а  провадження  по  справі  припинити,  посилаючись на
неправильне   застосування    судами    норм    матеріального    і
процесуального   права,  а саме  ст.ст.  33,  80 ч.  1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
         та ст.ст. 1, 6 ч.3 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
У своєму відзиві на касаційну скаргу ініціюючий кредитор заперечує
проти доводів скарги, вважає її подання безпідставним, а постанову
апеляційного господарського суду законною та обгрунтованою.
 
Заслухавши суддю - доповідача та представників сторін, обговоривши
доводи  касаційної  скарги,  перевіривши  наявні матеріали справи,
проаналізувавши  застосування   судами   норм   матеріального   та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
 
Як видно  з  матеріалів  справи  рішенням  від   20.06.2002   року
господарського  суду  Кіровоградської  області  у справі № 5\145 з
боржника  стягнуто  з  боржника  на  користь   кредитора   насіння
товарного   соняшнику  вартістю  269780,00  грн.  і  на  примусове
виконання рішення виданий наказ від 09.07.2002 року.
 
Господарськими судами  встановлено,  що  згідно  довідки   відділу
державної  виконавчої служби H-ського районного управління юстиції
№ 922 від 07.04.2003 року станом  на  24.03.2003  року  в  рахунок
погашення  боргу боржник частково розрахувався з кредитором шляхом
передачі 17 тонн товарного соняшнику.
 
Таким чином,  суди попередніх інстанцій вірно зробили висновок про
існування  безспірної  заборгованості боржника перед кредитором та
обгрунтовано  застосували  приписи ст.ст.  6,  11,  12,  13 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Правова позиція  боржника  стосовно недоведеності наявності боргу,
оскільки за рішенням суду від 20.06.2002 року з боржника  стягнуто
насіння товарного соняшнику вартістю 269780,00 грн.,  а не грошові
зобов'язання перед кредитором, є помилковою.
 
У відповідності  зі  ст.  1  Закону   України   "Про   відновлення
платоспроможності  боржника    або    визнання   його   банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
         неплатоспроможність  визначається,  як  неспроможність
суб'єкта   підприємницької   діяльності  виконати  після  настання
встановленого  строку  їх  сплати   грошові   зобов'язання   перед
кредиторами,  в  тому числі по заробітній платі,  а також виконати
зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)
не інакше як через відновлення платоспроможності.
 
Як видно  з  матеріалів  справи  господарський суд Кіровоградської
області від  20.06.2002  року  прийняв  рішення  про  стягнення  з
боржника  на  користь  кредитора  насіння  товарного  соняшнику  в
кількості 192 тонн 720 кг вартістю 269750,00 грн.,  пені в розмірі
48560,40  грн.,  витрат  на  державне  мито у сумі 1700,00 грн.  і
витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового  процесу  в
сумі 118,00 грн.
 
Таким чином   грошові   зобов'язання   боржника  перед  кредитором
зазначені в рішенні  суду,  яке  набрало  законної  сили,  а  тому
місцевий  та  апеляційний господарські суди обгрунтовано і законно
визнали  наявність  безспірної   заборгованості   боржника   перед
кредитором    і    неспроможність    боржника   сплатити   вказану
заборгованість кредитору.
 
За таких  обставин,  ухвала  господарського  суду  Кіровоградської
області від 07.04.2003 року за результатами підготовчого засідання
та постанова Дніпропетровського апеляційного  господарського  суду
від  13.11.2003  року  якою  зазначена  ухвала  залишена без змін,
відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи та  прийняті
відповідно   до   норм   чинного  законодавства  України,  а  тому
підлягають залишенню без змін.
 
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу    сільськогосподарського    підприємства   "XXX"
залишити без задоволення.
 
Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від  07.04.2003
року  та  постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 13.11.2003 р. залишити без змін.
 
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді      Бур'янова С.С.
           Продаєвич Л.В.