ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 13/14/04
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу казенного підприємства "ХХХ", м. Н-ськ
(далі - КП "ХХХ")
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2004
зі справи № 13/14/04
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Ш-ському районі
м. Н-ська (далі - УПФУ в Ш-ському районі м. Н-ськ)
до КП "ХХХ"
про стягнення 4366,87 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.01.2004
позов задоволено: з Казенного конструкторського бюро "YYY" (далі -
ККБ "YYY" ) на користь УПФУ в Ш-ському районі м. Н-ськa стягнуто
4366,87 грн. заборгованості з відшкодування сум пенсій та судові
витрати. Рішення мотивовано посиланням на статтю 24 Закону України
"Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
від
13.12.1991 № 1977-XII, якою передбачено, що різниця між сумою
призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою
відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа,
фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників
бюджетних установ і організацій за рахунок бюджету, а для наукових
працівників інших підприємств і організацій - за рахунок коштів
цих підприємств і організацій у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України, а також на Порядок фінансування та виплати
різниці між сумою пенсії, призначеної науковим
(науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і
організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних
небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України
"Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають
право зазначені особи ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1826.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України КП "XXX"
просить рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти
нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів порушення
місцевим господарським судом статті 25 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України),
якою передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або
встановленому рішенням господарського суду право відношенні
внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський
суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про
це в рішенні або в ухвалі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом
фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до статті 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в разі вибуття
однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням
господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації
підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї
сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є
обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б
обов'язковими для особи, яку він замінив.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в будь-якому
випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського
суду, зокрема, якщо господарський суд прийняв рішення про права і
обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Місцевим господарським судом у розгляді справи не досліджувалися
фактичні дані про правонаступництво ККБ "YYY" щодо КП "XXX", а у
рішенні суду цю обставину не встановлено.
Таким чином, суд першої інстанції припустився порушення вимог
частини першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття
судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи
і частини першої статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Отже, рішення місцевого господарського суду у справі підлягає
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені у цій постанові обставини, з'ясувати питання
про правонаступництво підприємств, надати доводам сторін і поданим
ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір згідно з
вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу казенного підприємства "XXX" задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2004
зі справи № 13/14/04 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь