ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 08/274-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. ,
Плюшка І.А,
розглянувши Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної
касаційну скаргу особи Мартинюк Любові Яківни
на постанову від 01.12.2003 Харківського апеляційного
господарського суду
та рішення від 27.05.2003 господарського суду
Харківської області
у справі № 08/274-03
за позовом ВАТ з іноземними інвестиціями “Курганський
бройлер”
до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної
особи Мартинюк Любові Яківни
про стягнення 4898,78 грн.,
(Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду
касаційної скарги, не скористались процесуальним правом на
участь у судовому засіданні касаційної інстанції.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2003
(суддя Л.Ковальчук), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 01.12.2003 (судді
Ю.Могилевкін, О.Плужник, В.Демченко), позовні вимоги задоволені,
з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи Мартинюк
Любові Яківни (далі – СПД ФО Мартинюк Л.Я.) на користь позивача
стягнуто 4898,62 грн. основного боргу та витрати по сплаті
державного мита і за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
В касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД ФО
Мартинюк Л.Я. просить скасувати зазначені рішення та постанову
як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та
процесуального права, та прийняти нове рішення у справі.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
апеляційним та місцевим господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, Вищий господарський суд України у
складі колегії суддів дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між
ВАТ з іноземними інвестиціями та СПД ФО Мартинюк Л.Я. 31.10.2001
були укладені договір комісії та додаткова угода до нього,
згідно з якими позивач зобов’язувався передати відповідачу товар
для реалізації та сплатити відповідачу комісійну винагороду
після фактичної реалізації товару, а відповідач зобов’язувався
прийняти товар, реалізувати та оплатити на наступний день після
реалізації. Товар повинен передаватися в асортименті, у
кількості та за цінами, зазначеними в накладних, а реалізація
товару повинна проводитись за цінами, вказаними у прайс-листі,
який є невід’ємною частиною договору.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази, або додатково перевіряти докази.
Господарський суд касаційної інстанції з’ясував, що
господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в
процесі виконання договору комісії від 31.10.2001 позивач
передав відповідачу товар, реалізований товар відповідач оплатив
частково, а тому у нього існує заборгованість перед позивачем.
В силу статті 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв до 01.01.2004,
зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок –
вўдповўдно до вимог, що звичайно ставляться.
Якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений
моментом витребування, то згідно ст. 165 цього Кодексу кредитор
вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в
будь-який час.
Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк з
дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов’язання.
Враховуючи викладене колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновками господарських судів першої та
апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача суми боргу.
Що стосується посилання СПД ФО Мартинюк Л.Я. на те, що
господарський суд першої інстанції в порушення вимог п. 1 ч. 1
ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
27.05.2003 не відклав розгляд
справи у зв’язку з відсутністю представника відповідача, а
господарський суд апеляційної інстанції в порушення п. 2 ч. 3
ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з цих підстав не скасував
рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2003,
то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
зазначена обставина не вплинула на правильність вирішення спору.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, представник
відповідача приймав участь в засіданні Харківського апеляційного
господарського суду 01.12.2003 і не був позбавлений можливості
захисту законних прав та інтересів відповідача, оскільки
відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував
неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не
залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний
доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і
обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі.
В силу приписів ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або
неправильне застосування норм процесуального права може бути
підставою для скасування або зміни судового рішення лише за
умови, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи
зміни прийнятих у справі рішення та постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-12 Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності фізичної
особи Мартинюк Любові Яківни на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 01.12.2003 та рішення
господарського суду Харківської області від 27.05.2003 у справі
№ 08/274-03 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
01.12.2003 та рішення господарського суду Харківської області
від 27.05.2003 у справі № 08/274-03 залишити без змін.