ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 8/93
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Бур'янової С.С., Продаєвич Л.В.
розглянувши
касаційну скаргу СТОВ "XXX"
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 29.07.2003 р. та
рішення господарського суду Полтавської області від
02.06.2003р.
у справі № 8/93
за позовом СТОВ "XXX"
до ДП "YYY"
про витребування майна з чужого незаконного
володіння на суму 2728693,13 грн.
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. дов. від 14.04.2003р. № 5,
від відповідача Б.Б.Б., В.В.В. дов. від 16.03.2004р. № б\н
ВСТАНОВИВ:
В березні 2003 року СТОВ "XXX" звернулось з позовом до дочірнього
підприємства "YYY" ЗАТ АПО "ZZZ" про витребування майна з чужого
незаконного володіння.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.06.2003
року у позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
29.07.2003 року зазначене рішення залишено без змін, а апеляційна
скарга позивача без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач
звернувся із касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України в якій просить скасувати рішення господарського суду
Полтавської області від 02.06.2003 року та постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 29.07.2003 року і прийняти
нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СТОВ "XXX",
посилаючись на неправильне застосування судами ст.ст. 6, 7, 31
Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"
( 2114-12 ) (2114-12)
та ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, 17.02.2000 року загальними зборами
членів колгоспу "QQQ" прийнято рішення про реорганізацію колгоспу
"QQQ" у СТОВ "XXX" на виконання Указу Президента України № 1529\99
від 03.12.1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення
реформування аграрного сектора економіки" ( 1529/99 ) (1529/99)
, згідно
якого всім членам КСП забезпечено право вільного виходу з цих
підприємств із земельними та майновими частками(пайами).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 1.12
Статуту СТОВ "XXX", затвердженого зборами засновників СТОВ "XXX"
та зареєстрованого розпорядженням Н-ської районної адміністрації №
105 від 26.02.2000 р., товариство є правонаступником КСП "QQQ".
25.04.2001 року на загальних зборах пайовиків колишнього КСП "QQQ"
було затверджено перелік майна соціальної сфери на суму 353801,95
грн., майно, що не підлягає паюванню на суму 39836,13 грн., майно
на погашення боргів на суму 1338000,00 грн. та майно, що підлягає
паюванню на суму 2168975,72 грн.
Як встановлено судами, для закріплення рішення загальних зборів
колишніх членів колгоспу від 25.04.2001 року був складений договір
про спільне володіння, користування та розпорядження майном від
01.06.2001 року.
Майно, що належить співвласникам пайового фонду було передано за
актом приймання - передачі від колгоспу "QQQ" до уповноваженої
особи Д.Д.Д., якій на підставі доручення надали право вибору
орендаря. Орендарем стало ДП "YYY", якому уповноважена особа від
співвласників, передала майно у використання згідно укладених
договорів оренди, схову та інше.
Приймаючи оскаржуване рішення про відмову позивачу в позові
господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив
з того, що ДП "YYY" виступає орендарем (користувачем) майна
пайового фонду колишніх членів колгоспу "QQQ" на законних
підставах відповідно до укладених договорів, які відповідають
типовим формам Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду
реорганізованих КСП у спільну часткову власність та організації
управління таким майном ( v0096555-01 ) (v0096555-01)
, затверджених наказом
Мінагрополітики України № 96 від 06.04.2001р. та Рекомендацій щодо
використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності
( v0097555-01 ) (v0097555-01)
, затверджених наказом Мінагрополітики України № 97
від 09.04.2001 р.
Проте, з вказаними висновками погодитись не можна, оскільки вони
зроблені судом без повного і всебічного з'ясування обставин
справи, що спричинило порушення норм матеріального права при
прийнятті рішення по справі.
Так, розглядаючи даний спір і приймаючи рішення по справі
господарські суди помилково дійшли висновку про те, що майно
колгоспу "QQQ" незаконно поставлено на баланс СТОВ "XXX", оскільки
згідно п.15 "Порядку оформлення правонаступництва за
зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських
підприємств" ( z0306-01 ) (z0306-01)
, затвердженого наказом Міністерства
аграрної політики України № 63 від 14.03.2001р., майно на загальну
суму невитребуваних паїв залишається на балансі юридичних осіб -
правонаступників, створених у процесі реорганізації КСП, разом із
кредиторською заборгованістю перед співвласниками, які не отримали
своїх майнових паїв у натурі в процесі вирішення майнових питань.
Крім того, в підтвердження кредиторської заборгованості у СТОВ
"XXX", як видно з матеріалів справи, є рішення Н-ського районного
суду у справах за позовами колишніх працівників колгоспу до ДП
"YYY" ЗАТ АПО "ZZZ" про стягнення майнових паїв в яких належним
відповідачем визнано СТОВ "XXX", оскільки відповідач не є
власником майна, а лише орендарем.
Однак, апеляційним судом зазначені обставини не досліджувались і
правова оцінка не давалась в порушення ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно зі ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Окрім того, господарські суди не дали оцінку тому факту, що в
матеріалах справи відсутні відомості про те, який саме майновий
комплекс повинні були отримати колишні члени КСП у спільну
часткову власність для подальшого спільного використання.
Господарські суди при прийнятті рішення не дослідили та не надали
юридичної оцінки договору про спільне володіння, користування та
розпорядження майном від 01.06.2001р. та договори оренди і схову,
укладені між уповноваженою особою та відповідачем, порушуючи ст.
153 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно зі ст. 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Суди не надали аналіз тим фактам, що зазначені договори були
складені після державної реєстрації позивача як юридичної особи;
чи на законних підставах створено відповідача і на яких підставах
він взяв на себе зобов'язання за борги позивача та уклав угоду по
переводу боргу у відповідності зі ст. 113 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно ст. 113 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
володіння, користування та
розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться
за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір
вирішується судом.
Судова колегія вважає, що апеляційний суд, розглядаючи справу за
відсутності СТОВ "XXX", не повідомив останнє належним чином про
час та місце розгляду, чим порушив конституційні і процесуальні
права та охоронювані законом інтереси позивача, що передбачені ст.
22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не надана
належна оцінка всім зібраним по справі доказам та фактичним
обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а висновки
судів належним чином необгрунтовані.
За таких обставин рішення господарського суду та постанова
апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального
і процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають
скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати
наведене, більш повно з'ясувати обставини справи. Дійсні
правовідносини сторін, зібраним доказам дати правову оцінку та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СТОВ "XXX" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
29.07.2003 р. та рішення господарського суду Полтавської області
від 02.06.2003р. скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Полтавської
області.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Продаєвич Л.В.