ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 2/264
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача не з’явилися
розглянувши матеріали ДПІ у м. Ужгороді
касаційної скарги
на постанову від 13.01.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-264 господарського суду Закарпатської
області
за позовом ТОВ “Юрзо”
до ДПІ у м. Ужгороді
про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
29.10.2003р. у справі № 2/264 позов задоволено.
Визнано недійсним рішення ДПІ у м. Ужгороді від 08.08.2003р.
№ 1334/23-3/584/11533.
Рішення мотивоване наявністю у позивача сертифікату на
алкогольні напої, що перебувають в реалізації, безпідставністю
посилання відповідача на необхідність знаходження документу про
якість алкогольних напоїв безпосередньо в місці їх реалізації,
відсутністю складу порушення ч. 2 ст. 17 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від 19.12.95р. № 481/95-ВР з боку позивача.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.01.2004р. рішення суду залишено без зміни з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Ужгороді просить скасувати
рішення та постанову зазначених судових інстанцій та прийняти
нове рішення у справі.
При цьому, скаржник зазначає, що ст.ст. 18, 19 Закону України
“Про захист прав споживачів” ( 1023-12 ) (1023-12)
зобов'язує надавати
споживачу доступну та достовірну інформацію про товари, а на
його додаткову вимогу і докази у сертифікації, а відсутність
сертифіката безпосередньо в місці реалізації алкогольних напоїв
є правовою підставою для застосування ст. 17 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та стягнення з позивача фінансових санкцій.
Скаржник посилається на неврахування судовими інстанціями цих
обставин.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Актом перевірки щодо здійснення розрахункових операцій у сфері
готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької
діяльності від 01.08.2003р. № 005784 ДПІ у м. Ужгороді
зафіксовано, що позивачем по справі проводилась торгівля
алкогольними напоями без наявності сертифікату їх якості.
Зазначене відповідач визначив як порушення ст. 10 Закону України
“Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольними напоями та тютюновими
виробами” від 19.12.95р. № 481/95-ВР.
Як встановлено судовими інстанціями, по накладній № 153 від
10.04.2001р. (а.с. 30) ТОВ “Юрзо” від ТОВ ТК “ІнтермарПет”
м. Львів одержало одну пляшку горілки “Текла-Бланка” (податкова
накладна № 31049401355 від 10.04.2001р., а.с. 29).
В матеріалах справи наявна копія сертифіката відповідності на цю
горілку серії Д-Б № 802796 від 13.08.2001р. (а.с. 13).
Статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва
і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачені фінансові
санкції за торгівлю алкогольними напоями без наявності
сертифікату або належно завіреної його копії.
Але цією нормою не передбачена відповідальність за таку торгівлю
при відсутності сертифікату безпосередньо за місцем реалізації
такого товару.
При таких обставинах суди правомірно дійшли до висновку щодо
додержання позивачем п. 5 Правил роздрібної торгівлі
алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 30.07.1996р. та постанови КМ України № 1890 “Про
додаткові заходи щодо недопущення неякісних лікеро-горілчаних
виробів”.
Зазначене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права та спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.01.2004р. у справі № 2/264 залишити без зміни, а касаційну
скаргу ДПІ у м. Ужгороді - без задоволення.