ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 2-4/203-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.А., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали Джанкойська ОДПІ
касаційної скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.12.2002
у справі АРК
господарського суду
за позовом ТОВ Авіакомпанія “Ветеран”
до Джанкойської ОДПІ
про визнання недійсним рішення,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Зуев Д.Н.;
- відповідача: Попова С.В.;
Рогозна Л.Н.;
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2001 року ТОВ Авіакомпанія “Ветеран” звернулось до
суду з позовом про визнання недійсним рішення Джанкойської ОДПІ.
Рішенням господарського суду АРК від 11.10.2002 позов
задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.12.2002 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну
скаргу в якій просить дану постанову скасувати та ухвалити нове
рішення, яким в позові ТОВ Авіакомпанія “Ветеран” відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконної
постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що на підставі
Акту перевірки господарської діяльності позивача за період з
01.01.2000 по 30.06.2001 Джанкойською ОДПІ в АРК прийнято
рішення № 415-23-1-19013028/8087 про донарахування податку на
прибуток в сумі 938957 грн. податку не прибуток в сумі 55173
грн., збір за спеціальне використання водних ресурсів в сумі
35,62 грн. та застосовано штрафні санкції по ПДВ в сумі
215908,91 грн. по податку на прибуток в сумі 13793,25 грн., по
податку на транспорт в сумі 340,00 грн., по комунальному податку
в сумі 170,00 грн. і збору по спецводовикористанню в сумі 510,00
грн.
Підпунктом 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено
особливості амортизації витрат на поліпшення основних фондів.
Зокрема, у разі коли договір оперативного лізингу (одержаних в
оперативний лізинг (оренду оренди) зобов'язує або дозволяє
орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу
(оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість
відповідної групи основних фондів на вартість фактично
проведених поліпшень такого об'єкта. При цьому орендарем не
враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу
(оренди) за винятком вартості фактично проведених його поліпшень
при застосуванні пункту 8.7 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до
правильного висновку про те, що норма пункту 8.8.1 пункту 8.8
статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачає право, а не обов’язок орендаря
самостійно обирати порядок віднесення витрат на поліпшення
основних фондів на зменшення суми скоригованого валового доходу
звітного періоду: або шляхом амортизації збільшеної (створеної)
на суму фактично проведених поліпшень балансової вартості
відповідної групи основних фондів, або шляхом віднесення на
валові витрати вартості фактично проведених поліпшень
орендованих основних фондів. При цьому, підпункт 8.7.1 пункту
8.7. статті 8 вказаного Закону застосовується при обранні
платником податку порядку віднесення витрат на поліпшення
основних фондів шляхом їх амортизації. Тобто в такому випадку
витрати Позивача, що перевищували б 5% сукупної балансової
вартості груп основних фондів на початок звітного року,
віднесених на валові витрати, підлягали амортизації відповідно
до абзацу другого підпункт 8.7.1 пункту 8.7. статті 8 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій
Позивач обрав не порядок амортизації витрат на поліпшення літака
AH-12 UR-YMR, а здійснив віднесення на валові витрати вартості
фактично проведених поліпшень на суму 167440,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких
витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності. До складу валових витрат включаються
суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.8
цієї статті.
Оскільки, як встановлено у рішенні Господарського суду
Автономної Республіки Крим та в постанові Севастопольського
апеляційного господарського суду, в наступному літак AH-12
UR-YMR, щодо якого здійснювалися поліпшення, використовувався
Позивачем для надання транспортних послуг, то висновки вказаних
судів щодо обґрунтованості віднесення Позивачем вартості
поліпшень літака на валові витрати відповідають вимогам закону.
Невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій
ст. 53 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
при визнанні
оскаржуваного рішення недійсним, на що посилається Відповідач,
не вплинуло на законність та обґрунтованість висновків вказаних
судів, оскільки вони зроблені з дотриманням пункту 16 Порядку
справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та
збору за користування водами для потреб гідроенергетики і
водного транспорту (затв. постановою Кабінету Міністрів України
від 16.08.1999 р. № 1494 ( 1494-99-п ) (1494-99-п)
) та пункту 4.8 Інструкції
про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне
використання водних ресурсів та збору за користування водами для
потреб гідроенергетики і водного транспорту ( z0711-99 ) (z0711-99)
(затв.
наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової
адміністрації України, Міністерства економіки України,
Міністерства охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України від 01.10.1999 р. № 231/539/118/219,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 р. за
№ 711/4004).
Відповідно до ч. 1 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою
ставкою обчислюється щодо операцій з надання транспортних послуг
з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону
України, а саме: від пункту за межами державного кордону України
до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або
вантажів з-під митного контролю на митну територію України
(включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних
процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного
кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза
межами державного кордону України; між пунктами поза межами
митного кордону України.
Наявність на льотній документації та вантажних митних
деклараціях Позивача відміток митниці, які доводять
транспортування на адресу іноземних контрагентів за контрактами
№ 101/00 від 23.06.2000 р., № 001/2001 від 09.01.2001 р.;
№ 005В/01 від 01.05.2001 р.; № 009/99 від 02.12.1999 р.,
№ 1409/02-01 від 20.02.2001 р. вантажів, а також актів
взаєморозрахунків, сплата коштів за надані транспортні послуги
іноземними підприємствами свідчать про те, що Позивач правильно
застосував нульову ставку при оподаткуванні і у Відповідача не
було підстав застосовувати ставку 20% та донараховувати
податкові зобов’язання.
Господарський суд Автономної Республіки Крим у рішенні від
01.10.–11.10.10.2002 р. та Севастопольський апеляційний
господарський суд у постанові від 23.12.2002 р. встановили, що
відповідно до наказів Позивача № 239 від 28.12.1998 р. та № 240
від 28.12.1998 р., наказів Фонду майна АРК № 97 та № 99 від
05.02.1999 р. будівлі столової та караульного приміщення
перебували в експлуатації Позивача та використовувалися в його
господарській діяльності понад 365 календарних днів. Тому
посилання Відповідача у касаційній скарзі на недослідженість
судами першої та апеляційної інстанцій терміну введення в
експлуатацію вказаних будівель є безпідставним.
Посилання Відповідача в касаційній скарзі на те, що будівлі
столової та караульного приміщення не є власністю чи об’єктом
оренди Позивача не свідчить про незаконність висновків
Господарського суду Автономної Республіки Крим у рішенні від
01.10. – 11.10.10.2002 р. та Севастопольського апеляційного
господарського суду у постанові від 23.12.2002 р. Підпункти
8.1.1 та 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не визначають
цивільно-правову підставу перебування на балансі платника
податків основних фондів (власність, оренда, безоплатне
користування) як умову для реалізації права такого платника на
амортизацію вказаних основних фондів. Як встановлено судами
першої та апеляційної інстанції, після розірвання договорів
купівлі-продажу будівлі столової та караульного приміщення,
останні за наказами Фонду майна АРК № 97 та № 99 від 05.02.1999
р. продовжували використовуватися в господарській діяльності
Позивача, залишалися на його балансі як адміністративні будівлі.
Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що судові
рішення попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.12.2002 у справі № 2-4/203-2002 залишити без змін.