ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 13/323
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
розглянувши у Закарпатського обласного центру зайнятості -
відкритому судовому робочий орган виконавчої дирекції Фонду
засіданні загальнообов'язкового державного соціального
касаційну скаргу страхування України на випадок безробіття,
м. Ужгород
на рішення господарського суду Закарпатської області від
4 грудня 2003 р.
постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 9 березня 2004 р.
у справі № 13/323
господарського суду Закарпатської області
за позовом Закарпатського обласного центру зайнятості,
м. Ужгород
до ВАТ "СРП", м. Свалява, Закарпатської області
про стягнення 654, 05 грн. заборгованості
за участю представників від:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.12.2003
по справі за позовом Закарпатського обласного центру зайнятості до
ВАТ "СРП" про стягнення 654 грн. заборгованості по справі
страхових внесків - відмовлено.
Львівський апеляційний господарський суд 09.03.2004 прийняв
постанову про залишення рішення господарського суду Закарпатської
області від 04.12.2003 без змін.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України центр
зайнятості просить рішення суду першої інстанції та постанову
апеляційної інстанції з цієї справи скасувати і постановити
рішення про задоволення вимог. Скаргу мотивовано тим, що у центру
зайнятості не було правовий підстав керуватись Законом України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у стягнення
заборгованості зі страхових внесків до Фонду соціального
страхування на випадок безробіття, оскільки у вирішенні
відповідних питань необхідно виходити з вимог Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, а також Основ законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
та інших
нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері
страхування на випадок безробіття.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в п.1 постанови від
29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами,
рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Рішення суду першої інстанції та оскаржена постанова апеляційного
господарського суду, якою зазначене рішення залишено в силі, цим
вимогам не відповідають.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
. Розмір
внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) встановлено
Законом України "Про розмір внесків на деякі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування"
( 2213-14 ) (2213-14)
.
Стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування визначає страхування на випадок
безробіття як один з видів загальнообов'язкового державного
соціального страхування.
Порядок нарахування внесків та їх сплати регулюється Інструкцією
про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх
надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття ( z0030-01 ) (z0030-01)
, затвердженою
наказом Міністерства праці та соціальної політики України від
18.12.2000 № 339 (далі - Інструкція).
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
функції робочих органів виконавчої
дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної
Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські,
районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри
зайнятості. Аналогічний за змістом припис вміщено в абзаці першому
пункту 3.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
.
Зазначена норма Закону України "Про загальнообов'язкове державне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
відносить до
компетенції робочих органів Фонду, зокрема, проведення збору
страхових внесків, контроль за правильністю нарахування,
своєчасністю сплати страхових внесків, а також витратами за
страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів Фонду
в судових та інших органах.
Частиною 1 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та пунктом
9.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
визначено відповідальність роботодавця
за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків. У
разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники
сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків
(недоїмки), штраф та пеню.
Згідно з частиною 2 статті 38 названого Закону не сплачені в строк
страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі
стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій,
передбачених цією статтею, не застосовується. Статтею 39 цього ж
законодавчого акта передбачено, що спори, які виникають із
правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.4 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
контроль за
правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та
надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості
шляхом проведення планових перевірок, за результатами яких
складається акт у двох примірниках і підписується особами, які
проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером
страхувальника. Один примірник акта передається під розписку
керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, інший
залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку. В акті
зазначається, за який період проведено перевірку, які виявлено
порушення при нарахування і оплаті страхових внесків.
Згідно з вимогами пункту 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
не сплачені в
строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності на підставі акта ненормативного
характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості
або його заступників, директора центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, директорів обласних, Київського та
Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 550-15 ) (550-15)
(із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV) цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Згаданим Законом України від 20.02.2003 № 550-ІУ "Про внесення
змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 550-15 ) (550-15)
до числа контролюючих органів віднесено органи
фондів загальнообов'язкового соціального страхування - стосовно
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у
межах компетенції цих органів, встановленої законом.
З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним Законом
України від 20.02.2003 № 550-ІV, погашення зобов'язань зі сплати
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
здійснюється згідно з приписами Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 550-15 ) (550-15)
. Ці приписи не відносять
органи фондів загальнообов'язкового державного соціального
страхування до числа органів стягнення, які зазначено у підпункті
2.3.1 пункту 2.2. статті 3 відповідного законодавчого акта і які
уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.
Водночас органи фондів загальнообов'язкового державного
страхування є контролюючими органами у розумінні статті 2 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 550-15 ) (550-15)
і
користуються відповідними повноваженнями згідно з цим Законом та
іншими нормативно-правовими актами.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкову вимогу. Якщо контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387 "Про
затвердження порядку надіслання органам державної податкової
служби подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми
нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду
(господарського суду) від інших контролюючих органів" визначено,
зокрема, правовий механізм надсилання контролюючим органом, який
не є органом державної податкової служби, подання про здійснення
заходів з погашення податкового боргу платника податків. На
підставі зазначеного подання податковий орган здійснює передбачені
законодавством заходи з погашення податкового боргу платника
податків.
Водночас судові інстанції у розгляді даної справи припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх
обставин справи частини першої статті 43 названого Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Поклавши в основу судового рішення Положень Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
суд першої інстанції
не встановив обставин, не дослідив питань, чи є підприємство
платником внесків, чи зареєстровано дане підприємство. Протягом
якого періоду утворилась така заборгованість та за який період
вона стягується.
Апеляційним господарським судом допущені порушення не усунуто.
Колегія суддів відмічає, що судові інстанції не з'ясували чи
здійснено списання несплачених страхових внесків, оскільки
відповідач ініціював відповідне подання до податкових органів
(а.с. 125-126).
Таким чином, прийняті по суті справи судові рішення ґрунтуються на
неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету
доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність
застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального
права.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись ст.ст. 111-7- 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості від
29.03.2004 № 824-ІІ задовольнити частково.
2. Скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від
04.12.2003 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 09.03.2004 по справі № 13/323, а справу направити на
новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.