ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 2-11/9636-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Бур'янової С.С., Продаєвич Л.В.
розглянувши
касаційні скарги 1. ДПІ в м. Н-ську
2. Арбітражного керуючого А.А.А.
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 03.11.2003 р.
у справі № 2-11/9636-2003
за заявою ДПІ в м. Н-ську
до Н-ського виробничого підприємства водопровідно-
каналізаційного господарсьва
про банкрутство
За участю представників сторін
від кредитора не з'явився
від боржника Б.Б.Б. довір. від 04.03.2004р. № 155\13-13-18
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Автономної
Республіки Крим від 26.08.3003 року (суддя Цикуренко О.С.) у
справі про банкрутство Н-ського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства визнані грошові вимоги
ініціюючого кредитора - ДПІ у м. Н-ську в сумі 1523055,66 грн. на
підставі ст.ст. 4, 11, 13 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі Закон).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 року зазначену ухвалу суду скасовано, а провадження у
справі про банкрутство Н-ського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства припинено з посиланням
на те, що стягувачем - ДПІ в м. Н-ську не були застосовані всі
засоби для отримання заборгованості з обов'язкових платежів у
встановленому законодавством порядку.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Не погоджуючись з винесеною постановою апеляційного господарського
суду, ДПІ в м. Н-ську та арбітражний керуючий А.А.А. звернулися з
касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову
апеляційного суду через неправильне застосування судом норм
матеріального права, а саме п. 10 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши пояснення представника боржника, обговоривши доводи
касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні
скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, у провадженні господарського суду
Автономної Республіки Крим знаходиться справа про банкрутство
Н-ського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного
господарства за заявою ДПІ в м. Н-ську через неспроможність
боржника виконати свої зобов'язання по сплаті до бюджету податку
на додану вартість, збору за спеціальне використання водних
ресурсів, податку на прибуток, комунального податку та інших
податків і зборів, всього на суму 2986149,48 грн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.08.3003 року визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора - ДПІ
у м. Н-ську в сумі 1523055,66 грн. на підставі ст.ст. 4, 11, 13
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Апеляційний суд при прийнятті постанови посилається на те, що
кредитор відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
не застосував
всі заходи для отримання заборгованості по обов'язковим платежам в
установленому законодавством порядку, а тому провадження у справі
підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Судова колегія вважає, що зазначені висновки апеляційного суду є
помилковими і такими що не відповідають нормам чинного
законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
прави про банкрутство
порушуються господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора
до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних
розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником
протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення
строку.
Згідно п. 10 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
до заяви кредитора - органу
держаної податкової служби чи інших державних органів, які
здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння
податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття
заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у
встановленому законодавством порядку.
Як видно з матеріалів справи, ініціюючий кредитор виходячи із
зазначених норм Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, застосував всі можливі заходи
для отримання заборгованості по обов'язковим платежам, а саме: в
1998 року боржнику направлено повідомлення про те, що його майно
знаходиться у податковій заставі; неодноразово направлялися
боржнику податкові вимоги на протязі 2001 року; майно боржника
було зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон на відчудження;
здійснювалось вилучення грошових коштів з рахунків, однак платіжні
вимоги поверталися банками без виконання у зв'язку з відсутністю
коштів на рахунку платника; в грудні 2001 року описано і
виставлено на продаж майно боржника; у 2002 році рішенням ДПІ в м.
Н-ську застосовано адміністративний арешт активів; направлялись
численні листи і звернення до органів виконавчої влади та
місцевого самоврядування про погашення податкового боргу та
визначення переліку майна яке підлягає продажу у відповідності до
ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, у випадку,
якщо орган виконавчої влади не прийме рішення про погашення
податкового боргу, то орган податкової служби зобов'язаний у
місячний термін з дня отримання такої відмови звернутися в суд із
заявою про визнання такого боржника банкрутом.
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Автономної
Республіки Крим від 26.08.3003 року зобов'язано заявника дати
оголошення в офіційних друкованих засобах про порушення справи про
банкрутство боржника.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
заява про порушення справи про банкрутство може бути
відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому
органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після
такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло
інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог.
Як видно з матеріалів справи зазначені заяви кредиторів не
надходили і ці обставини апеляційна інстанція не досліджувала.
Апеляційний суд, не дав оцінки викладеним обставинам та
безпідставно припинив провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду підлягає
скасуванню, як така, що винесена з порушенням норм Закону, а
справа передачі на розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим для продовження провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ДПІ в м. Н-ську, арбітражного керуючого А.А.А.
задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 р. скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Продаєвич Л.В.