ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 1/300
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Коссе Д.Д. дов. від 09.04.04. б/н
в_д в_дпов_дача - не з’явився
розглянувши матеріали Санітарно-епідеміологічної (служби)
касаційної скарги станції Корабельного району
м. Миколаєва
на постанову від 04.11.03 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/300
господарського суду Миколаївської області
за позовом Кооперативного підприємства
“Жовтневий ринок”
до Державної
санітарно-епідеміологічної служби
Корабельного району м. Миколаєва
про визнання недійсною постанови № 25 про застосування
адміністративно-запобіжних заходів
В С Т А Н О В И В:
18.08.2003 р. позивач звернувся з позовом до господарського суду
Миколаївської області про визнання недійсним постанови Державної
санітарно-епідеміологічної служби Корабельного району
м. Миколаєва “Про застосування адміністративно – запобіжних
заходів за порушення санітарного законодавства” № 25 від
04.06.2002 р., якою зупинено експлуатацію ринку Кооперативного
підприємства “Жовтневий ринок”.
Ухвалою господарського суду України від 23.09.03 провадження у
справі № 1/300 припинено на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки, на думку суду, даний спір не підвідомчий
господарським судам України.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну
скаргу до Одеського апеляційного господарського суду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
04.11.03 ухвалу господарського суду Миколаївської області від
23.09.03 у справі № 1/300 скасовано, справу передано на розгляд
до місцевого господарського суду.
У поданій касаційній скарзі Державна санітарно-епідеміологічна
служба Корабельного району м. Миколаєва просить скасувати
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.11.03 та залишити без змін ухвалу господарського суду України
від 23.09.03., оскільки на думку скаржника, суд порушив ряд норм
процесуального права, а крім того, справа не підлягає розгляду в
господарських судах (докладніше у скарзі).
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судом обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування ним норм
матеріального і процесуального права, дійшла висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 1292-12 ) (1292-12)
від 04.07.1991 № 1292-ХІІ з наступними змінами та
доповненнями, що діяв на час виникнення спірних правовідносин,
підприємство – самостійний господарюючий суб’єкт, який має права
юридичної особи, та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і
комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.
Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 27 зазначеного Закону
( 1292-12 ) (1292-12)
, державні органи і службові особи можуть втручатись
у діяльність підприємства тільки відповідно до своєї
компетенції, встановленої законодавством. У разі видання
державним чи іншим органок акта, що не відповідає його
компетенції або вимогам законодавства, або виникнення у зв’язку
з цим спірних питань, підприємство має право звернутися до суду
з заявою про визнання акта недійсним.
Згідно ст. 39 Закону України “Про забезпечення санітарного та
епўдемўчного благополуччя населення” ( 607/96-ВР ) (607/96-ВР)
від
17.12.1996 № 607/96-ВР державний санітарно-епідеміологічний
нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний
санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні.
Результати перевірки оформляються актом.
Відповідно до п. 4 вищезазначеного Положення, затвердженого
постановою КМУ від 22.06.99 № 1109 ( 1109-99-п ) (1109-99-п)
, державний
санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють установи і заклади
державної санітарно-епідеміологічної служби, в тому числі і
обласні, міські, районні та районні у містах
санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Державної
санітарно-епідеміологічної служби Корабельного району
м. Миколаєва “Про застосування адміністративно – запобіжних
заходів за порушення санітарного законодавства” № 25 від
04.06.2002 зупинено експлуатацію ринку Кооперативного
підприємства “Жовтневий ринок”, тобто підприємство позбавлено
можливості здійснювати господарську діяльність.
Не погоджуючись з прийнятим Державною санітарно-епідеміологічною
службою Корабельного району м. Миколаєва актом, позивач
звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання
цього акту недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій,
які звертаються до господарського суду за захистом прав та
охоронюваних законом інтересів.
Щодо посилання скаржника про ненадіслання позивачем на адресу
Державної санітарно-епідеміологічної служби Корабельного району
м. Миколаєва копії апеляційної скарги, то матеріали справи
містять поштову квитанцію від 02.10.03 № 6, яка свідчить про
дотримання вимог ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем стосовно
надіслання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі
(стор. 36 А).
Вищезазначене свідчить про повне з’ясування судом апеляційної
інстанції обставин справи, вірне застосування до них норм
матеріального та процесуального права, спростовує доводи
касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.11.03 у справі № 1/300 залишити без змін, а касаційну скаргу
- без задоволення.
Справу повернути до господарського суду Миколаївської області.