ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 73/2-88
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді,
суддів;
розглянула у
відкритому засіданні
касаційні скарги українсько-швейцарського спільне підприємство
"ХХХ" (надалі - Підприємство)
сільськогосподарського ВАТ "YYY" (надалі -
Комбінат)
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду
від 24.12.2003 року
у справі № Х8
господарського суду Вінницької області
за позовом Підприємства
до Комбінату
про стягнення 410.411, 98 грн.
В засіданні взяли участь представники:
позивача: присутній - директор Комбінату,
відповідача: присутній;
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 - 5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 08.04.04 було оголошено лише вступну та
резолютивну частину Постанови Колегії суддів Вищого господарського
суду України.
В червні 2001 року Підприємство звернулось до арбітражного суду
Вінницької області з позовом, за яким вимагалось зобов'язати
Комбінат поставити Підприємству 239,016 т. пшениці та стягнути з
Комбінату 195.536,60 грн. пені за прострочку поставки пшениці - на
підставі невиконання умов договору № 20 від 08.08.2000 року. На
підставі поданого позову місцевим судом було порушено справу № Х8.
Рішенням вже господарського суду Вінницької області від 10.07.2001
року позовні вимоги Підприємства були задоволено повністю.
В серпні 2001 року зазначене рішення суду першої інстанції було
оскаржено Комбінатом до Київського апеляційного господарського
суду. До скарги була надана заява про відновлення строку для
апеляційного оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2002
року апеляційне провадження по справі № Х8 було порушено. Але
зазначена ухвала була оскаржена в касаційному порядку
Підприємством до Вищого господарського суду України.
Постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від
11.07.2002 року у справі № Х8 ухвала Київського апеляційного
господарського суду від 12.04.2002 року була залишено без змін, а
касаційна скарга Підприємства без задоволення. Зазначена постанова
Вищого господарського суду була оскаржена Підприємством до
Верховного Суду України.
Ухвалою Верховного Суду України від 19.09.2002 року у справі № Х8
в порушенні касаційного провадження по перегляду постанови колегії
суддів Вищого господарського суду України від 11.07.2002 року
позивачу було відмовлено. Справу № Х8 було повернено на розгляд до
Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою від 24.12.2002 року Київський апеляційний господарський
суд поновив апеляційне провадження у справі № Х8, але ухвалою від
07.02.2003 року він його зупинив - до розгляду господарським судом
Житомирської області пов'язаної справи № 13/199-03 за позовом
Комбінату до Підприємства про визнання недійсним договору № 20 від
08.08.2000 року. Невиконання Комбінатом умов цього договору було
юридичною підставою позовних вимог Підприємства у справі № Х8.
Згодом, у зв'язку зі зміною територіальної підсудності серед
апеляційних судів України, справу № Х8 було передано до
Житомирського апеляційного господарського суду, який ухвалою від
26.09.2003 року прийняв цю справу до апеляційного провадження.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.
11.2003 року у справі № 13/199-03 рішення господарського суду
Вінницької області про визнання недійсним договору № 20 від
08.08.2000 року було скасовано і оскаржений договір визнаний
дійсним, що дало можливість розглядати справу № Х8 по суті судом
апеляційної інстанції.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.
12.2003 року у справі № Х8 апеляційна скарга Комбінату була
задоволена частково. Рішення господарського суду Вінницької
області від 10.07.2001 року у справі № Х8 було скасовано в частині
стягнення 113.202 т. пшениці та 195.536, 60 грн. пені, а
резолютивна частина рішення була викладена в нової редакції,
згідно з якою суд зобов'язав стягнути з Комбінату 125.798 тн.
пшениці ІV класу.
Позивач по справі № Х8 з постановою апеляційної інстанції не
погодився і звернувся до Вищого господарського суду України з
відповідною касаційною скаргою. В зазначеній скарзі Підприємство
зазначило, що постанова Житомирського апеляційного господарського
суду в частині відміни стягнення з Комбінату 113,202 т. пшениці та
195.536,60 грн. пені суперечить діючому законодавству та фактичним
обставинам справи № Х8.
Позивач вважає, що стягнення з Комбінату визначеної у позові пені
в розмірі 195.536,60 грн. відповідає вимогам закону, зокрема
статтям 178, 179 ЦК України 1963 року ( 1540-06 ) (1540-06)
та умовам
договору № 20.
На думку Підприємства суд безпідставно, всупереч договірним
відносинам сторін, зменшив на 113.202 т. стягнення з відповідача
пшениці.
Підприємство в касаційній скарзі просить Вищий господарський суд
України скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 24.12.2003 року, а рішення Господарського
суду Вінницької області від 10.07.2001 року залишити без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали Справи № Х8, касаційну скаргу та відзив на неї,
заслухавши пояснення представників сторін та суддю - доповідача,
встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи № Х8, суд апеляційної інстанції
скасовуючи рішення господарського суду Вінницької області від
10.07.2001 року у цієї ж справі, керувався наступним.
Між сторонами спору, окрім договору на поставку пшениці № 20 від
08.08.2000 року, був укладений договір про бартерний обмін № 15
від 30.07.1997 року. З огляду на це, апеляційний суд вважав, що
борги позивача перед відповідачем по договору № 15 підлягають
врахуванню при розрахунках сторін по Договору № 20, а тому зменшив
заборгованість Комбінат перед Підприємством на 113,202 т. пшениці
(згідно з розрахунками відповідача).
Що стосується форми сплати пені за договором № 20, то з цього
приводу суд апеляційної інстанції вважав, що вона суперечить
вимогам ст. 179 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу,
оцінивши наявні матеріали справи № Х8, вислухавши доводи
представників сторін, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає наступне.
На думку колегії, суд апеляційної інстанції безпідставно зробив
зарахування зобов'язань сторін за договорами № 20 та № 15,
укладеними між Підприємством та Комбінатом , оскільки це різні за
своєю юридичною природою договори (поставки та бартеру) і в справі
№ Х8 не міститься необхідних в такому випадку актів про
взаємозалік або інших документів, які б підтверджували наміри
сторін провести залік зобов'язань.
Що стосується підстав нарахування та методики розрахунку пені за
договором № 20, то вони не суперечать вимогам діючого
законодавства, зокрема ст. 4 ЦК України 1963 року ( 1540-06 ) (1540-06)
.
На підстави та з урахуванням всього вищевикладеного, керуючись
ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Українсько-швейцарського спільного
підприємства "ХХХ" задовольнити.
2. Касаційну скаргу сільського господарського відкрите акціонерне
товариство "YYY" залишити без задоволення.
3. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
24.12.2003 року у справі № Х8 скасувати .
4. Рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2001
року у справі № Х8 залишити без змін.