ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 41/269
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Київському районі м. Донецька
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 09.12.2003 року Донецького
апеляційного
господарського суду
у справі № 41
господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Л", м. Донецьк
до 1. ДПІ у Київському районі м.
Донецька
2. ВДК у Київському районі м.
Донецька
про стягнення з державного бюджету суми
податку на додану вартість у розмірі
96 000, 00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 09.12.2003 року у справі № 41 позов
задоволене; стягнуте з Державного бюджету України, відкритого на
ім'я відділення Державного казначейства у Київському районі м.
Донецька у банку Управління Державного казначейства у Донецькій
області на користь позивача частину бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за вересень 2002 року у сумі 96000
грн.; витрати по державному миту та витрати на
інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу покладено на
позивача.
В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Донецька просить
рішення від 07.10.2003 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 09.12.2003 року скасувати повністю та в
задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення
норм матеріального права, а саме п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач та відповідач-2 відзиву на касаційну скаргу не надіслали.
Сторони не реалізували своє процесуальне право на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи
наступне.
Судами встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю
"Л", м. Донецьк, надало Державній податковій інспекції у
Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на
додану вартість за вересень 2002 року в строки, встановлені діючим
законодавством. Сума бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість, яка має від'ємне значення, становить 746 667 грн. 00
коп.
Рішеннями господарського суду Донецької області від 27.05.2003р.
по справі № 34/107, від 24.06.2003р. по справі № 2/163, від
15.08.2003р. по справі № 34/207, від 09.09.2003р. по справі
№ 2/254, від 07.10.2003р. по справі № 2/278 на користь позивача
стягнута частина загальної суми бюджетної заборгованості за
декларацією за вересень 2002 року в розмірі 480 000 грн. 00 коп.
За результатами розгляду апеляційних скарг ці рішення залишені без
змін.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Л", м. Донецьк,
звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про
стягнення частини бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за вересень 2002 року у розмірі 96 000 грн. 00 коп.
Згідно податкової декларації за вересень 2002 року сума податку на
додану вартість підлягає відшкодуванню після погашення податкових
зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних
періодів.
Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р.
№ 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
із
подальшими змінами і доповненнями передбачено, якщо за
результатами звітного періоду сума визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України, протягом місяця,
наступного за звітним періодом.
За приписами п. 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
сума податку на додану вартість, яка
підлягає відшкодуванню з бюджету, зараховується у погашення
заборгованості платника зі сплати податку на додану вартість, що
виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності
заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника
податку протягом трьох наступних звітних періодів.
Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
передбачено, що у разі, якщо сума від'ємного значення
податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли
протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених
законодавством, протягом місяця, що настає після подання
декларації за третій період після виникнення від'ємного значення
податку.
За змістом пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.
Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації
за звітний період.
Посилання першого відповідача на неналежне оформлення податкової
накладної № 09/30/4 від 30.09.2002р. правомірно не прийнято до
уваги судами, оскільки, господарським судом Донецької області
рішеннями від 27.05.2003р. по справі № 34/107 та від 24.06.2003р.
по справі № 2/163 встановлено, що позивач має право на
відшкодування податку на додану вартість за вересень 2002 року за
податковою накладною № 09/30/4 від 30.09.2002 р.
Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька
проведена перевірка позивача, товариства з обмеженою
відповідальністю "Л", м. Донецьк, з питання підтвердження податку
на додану вартість, за результатами якої складено акт № 60/23-2
від 28.01.2003 р.
На підставі акту перший відповідач прийняв розпорядження № 2/2344
від 28.01.2003 р. про внесення змін до визначеної платником
податку суми податку на додану вартість за результатами перевірки
податкової декларації з податку на додану вартість, відповідно до
якого зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість
позивача за вересень 2002 р. на 746 667 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.05.2003 р. у
справі № 34/107 розпорядження першого відповідача № 2/2344 від
28.01.2003 р. визнано недійсним. Постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 07.07.2003 р. рішення
місцевого господарського суду залишено без змін.
Виходячи з вищенаведеного, суди дійшли правильного висновку, що
позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення частини суми заборгованості з податку на додану вартість
за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2002 року
в сумі 96 000 грн. 00 коп.
Відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами
Державного казначейства України за висновками податкових органів
або за рішенням суду, згідно з розділом 4 Сумісного Наказу
Державної податкової адміністрації України та Державного
казначейства України № 200/86 від 21.05.2001р. "Про затвердження
змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану
вартість" ( z0263-97 ) (z0263-97)
, зареєстрованому у Міністерстві юстиції
України 08.06.2001р. № 489/5680.
Податковий орган зобов'язаний надати висновки не пізніше за 5
робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану
вартість, встановленого чинним законодавством. На підставі цих
документів органи Державного казначейства перераховують кошти з
Державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні.
Другий відповідач документи від Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Донецька не отримував, тому проведення
бюджетного відшкодування з Державного бюджету України не було
здійснено.
Перший відповідач, Державна податкова інспекція у Київському
районі м. Донецька, своєчасно не надала другому відповідачу
висновки про відшкодування податку на додану вартість, що
спричинило виникнення бюджетної заборгованості.
Оскільки в силу своїх повноважень другий відповідач не мав
можливості здійснити позивачу відшкодування податку на додану
вартість без одержання висновку першого відповідача, господарські
суди дійшли правильного висновку, що другий відповідач не
порушував права позивача.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька від
09.01.2004 року № 124/10/10-013 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 09.12.2003 року у справі № 41
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 09.12.2003 року у справі № 41 - без змін.