ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 39/206
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ВАТ “ДБ”
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 13.11.2003
року
у справі за позовом ВАТ “ДБ”
до ЗАТ “А”
про звернення стягнення на заставлене майно
В С Т А Н О В И В:
у червні 2003 року ВАТ “Державний експортно-імпортний банк
України” звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на
заставлене майно посилаючись на невиконання ЗАТ “А” своїх
зобов’язань по кредитному договору № 15101 К 25 від 11.05.2001
року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2003 року
позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.11.2003 року прийнято відмову ЗАТ “А” від апеляційної скарги
на рішення суду першої інстанції у частині звернення стягнення
на заставлене майно згідно договорів застави № 15101Z65 та
№ 15101Z66 від 21.05.2001 року.
Рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2003 року
змінено. У частині звернення стягнення на товари на складі, які
є предметом застави по договору № 15102Z98 від 16.05.2002 р.
рішення скасовано. У решті рішення суду першої інстанції
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне
застосування судом норм права і просить постанову апеляційного
суду у частині скасування рішення суду першої інстанції
скасувати залишивши рішення суду без змін у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
зокрема і після проголошеної судом до 08.04.2004 року перерви,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги судова
колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідно до умов
укладеного сторонами 11.05.2001 року договору № 15101К25
відповідачу було надано кредит на період до 11.05.2003 р., який
він повернув не у повному обсязі і його заборгованість станом на
9.06.2003 року, з урахуванням несплачених відсотків та пені
складає 24 361 764,21 грн.
У забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору
сторони уклали договори застави № 15101Z65 від 21.05.2001 р.,
№ 15101Z66 від 21.05.2001 р., № 15102Z119 від 10.06.2002 р.,
предметом яких є нафтопродукти, сільськогосподарська продукція
та інші товари в обороті, а також договір застави тракторів від
16.05.2002 р., № 15102Z98.
Згідно ст. 20 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет
застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання
зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, а
тому виходячи з наданого цією нормою права суд першої і
апеляційної інстанції прийшли до правильного висновку щодо
правомўрностў вимог позивача про звернення стягнення на
заставлене майно, що є предметом застави згідно договорів
застави № 15101Z65 від 21.05.2001 р., № 15101Z66 від 21.05.2001
р., № 15102Z119 від 10.06.2002 р., і суд першої інстанції
обґрунтовано постановив про задоволення позову в цій частині, а
апеляційний суд залишив рішення про це без змін.
Відповідно до повноважень, наданих апеляційній інстанції,
скасовуючи рішення повністю або частково апеляційний суд
зобов’язаний прийняти нове рішення, а при наявності підстав
припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Проте скасовуючи рішення першої інстанції у частині звернення
стягнення на заставлене майно згідно договору № 15102Z98 від
16.05.2002 року апеляційний суд рішення по суті щодо цих вимог
не прийняв, а тому постанова у цій частині не може залишатись
без змін і підлягає скасуванню з направленням справи на новий
апеляційний розгляд.
Переглядаючи справу у цій частині апеляційний суд повинен
врахувати наведене, повно та всебічно перевірити обставини
справи, пов’язані з укладанням договору застави № 15102Z98 від
16.05.2002 року, та виходячи з нормативного визначення терміну
“транспортний засіб”, і внесених до ст. 13 Закону України “Про
заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
змін, прийняти відповідну постанову.
При такому положенні керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.11.2003 року у частині скасування рішення господарського суду
м. Києва від 21.07.2003 року щодо звернення стягнення на майно
згідно договору № 15102Z98 від 16.05.2003 р. скасувати, а справу
у цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.
У решті рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2003 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.11.2003 року залишити без змін.