ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 справа N 34/295
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Ворошилівському районі
відкритому м. Донецька
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17.12.2003
у справі № 34/295
господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ "Р"
до ДПІ у Ворошилівському районі
м. Донецька
ВДК у м. Донецьку
про стягнення з державного бюджету
частини бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість у сумі
99 000 грн. за червень 2003 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.2003 у
справі № 34/295, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 17.12.2003 позов задоволено:
стягнуто Державного бюджету України на користь позивача бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість за червень 2003 р. у
розмірі 99 000 грн.
У касаційній скарзі ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька
просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 17.12.2003, рішення господарського суду Донецької області
від 27.11.2003 у справі № 34/295 та прийняти нове рішення,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997
№ 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями).
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх
представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Відповідно до поданої позивачем декларації з податку на додану
вартість за червень 2003 р. сума податку на додану вартість, що
підлягає відшкодуванню з бюджету за звітний період, складає 355
294 грн. Правомірність формування податкового кредиту відповідно
до декларації з податку на додану вартість за червень 2003 р.
підтверджено ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька в акті
позапланової документальної перевірки № 22/011-20375529 від
18.09.2003. Розмір бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість по декларації за червень 2003 р. - 335 294 грн.
підтверджено матеріалами справи, в т.ч. актом звірки бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість від 27.11.2003.
Факт невідшкодування позивачу з Державного бюджету України залишку
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що
підлягала відшкодуванню за звітний період, у сумі 99 000 грн. у
строки, передбачені Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, встановлено господарськими судами і
відповідачем не заперечуються.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
всі обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо
законності і обґрунтованості вимог позивача про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з огляду на
наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями) суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за спірний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
З огляду на викладене, цілком правомірними є висновки
господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що
позивач, як платник податку може отримати бюджетне відшкодування
після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних
звітних періодів, як це передбачено ст. 4 Указу Президента України
"Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 № 857/98, однак
це не позбавляє права платника податків у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості відповідно до п.п. 7.7.3 п.
7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(через місяць після подання декларації) звернутись
до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Крім того, слід зазначити, що оскільки питання відшкодування сум
податку на додану вартість врегульовані Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема, ним визначено
умови, строки та способи відшкодування, то судам необхідно
керуватись вказаним Законом, а положення ст. 4 Указу Президента
України "Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
від
07.08.1998 № 857/98 застосувати у частині, що не суперечить
Закону.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського
суду від 17.12.2003 у справі № 34/295 відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька залишити
без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17.12.2003 у справі № 34/295 - без змін.