ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 27/05-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну Відкритого акціонерного
скаргу товариства
"ЕМ"
рішення Господарського суду
Харківської області від
27.01.2004 р.
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від
24.03.2004 р.
у справі № 27/05-04
господарського суду Харківської області
за позовом Харківського обласного
відділення Фонду України
соціального захисту інвалідів
до Відкритого акціонерного
товариства "ЕМ"
про Стягнення 1631,41 грн.,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2003 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів звернулося до господарського
суду Харківської області з позовом до ВДТ "ЕМ" про стягнення
1631,41 грн. штрафних санкцій за недотримання підприємством
встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування
інвалідів ( з них - 17,12 - пеня за несвоєчасну сплату штрафних
санкцій). Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те,
що у відповідача на протязі останніх 5 років немає прибутку; та на
те, що працевлаштування інвалідів віднесене до
компетенції відповідних державних органів, які не направляли
інвалідів на вказане підприємство для працевлаштування.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2004 р.
у справі № 27/05-04 частково задоволено позов Харківського
обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів
до ВАТ "ЕМ" - стягнуто з останнього 1614,29 грн. штрафних санкцій,
51,00 грн. держмита в дохід державного бюджету, 116,76 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, ВАТ "ЕМ"
звернулось з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного
господарського суду. За результатами розгляду апеляційної скарги
Харківським апеляційним господарським судом прийнято постанову від
24.03.2004, якою рішення господарського суду Харківської області
від 27.01.2004 р. у справі № 27/05-04 залишено без змін, а
апеляційну скаргу - без задоволення.
Рішення та постанова мотивовані тим, що матеріали справи свідчать
про те, що в 2002 році відповідач зобов'язаний був створити 1
робоче місце для працевлаштування інвалідів, але фактично інваліди
в нього не працювали. Тому згідно ст. 20 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, у
відповідача утворилася заборгованість по сплаті штрафних санкцій
за незайняте інвалідом робоче місце на суму 1614,29 грн., які
необхідно стягнути на користь позивача.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою від 31.03.2004 № 72/юз, в якій просить рішення
господарського суду Харківської області від 27.01.2004 р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 р. у справі № 27/05-04 скасувати і в позові відмовити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що інваліди
для працевлаштування позивачем не направлялись, та на те, що
підприємство не має прибутку за 5 останніх років.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду - України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню^з'наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ст. 19 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні"
( 875-12 ) (875-12)
№ 875-ХІІ від 21.03.1991 зобов'язує підприємства всіх
форм власності створювати робочі місця для працевлаштування
інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості робочих місць на
підприємстві, а на підприємствах де працює 15-25 чоловік -у
кількості 1 робочого місця. ВАТ "ЕМ" повинен був створити 1 робоче
місце для працевлаштування інвалідів, але фактично інваліди в
нього не працювали.
У випадку невиконання ст. 19 вказаного Закону, відповідно до
"Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального
захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів",
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
28.12.2001р. № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, підприємство зобов'язане
сплачувати штрафні санкції до відділень Фонду соціального захисту
інвалідів. Але такої сплати відповідач не провів, внаслідок чого
утворилася заборгованість в розмірі 1614,29 грн. і 17,12 грн. пені
за несвоєчасну сплату штрафних санкцій. (У зв'язку з тим, що на
сьогоднішній день чинним законодавством не визначений розмір такої
пені, судом було відмовлено у стягнені пені в розмірі 17,12 грн.)
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами роботи за 2002
рік у відповідача відсутній прибуток, але відповідно до ч. 4 ст.
20 вказаного Закону, в разі відсутності коштів штрафні санкції
можуть бути застосовані шляхом звернення на майно підприємства.
Виходячи з наведених обставин господарський суд Харківської
області прийняв рішення, залишене постановою Харківського
апеляційного господарського суду без змін, про стягнення суми.
Але з висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна,
бо вони зроблені на неповно з'ясованих обставинах справи. Зокрема,
постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434
затверджено Положення про Фонд соціального захисту інвалідів
( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, яким встановлено, що Фонд України соціального
захисту інвалідів є юридичною особою (п.15). Пунктом 9 цієї ж
постанови передбачено, що для реалізації покладених на Фонд
завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні
відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників;
Положення про територіальні відділення затверджує директор Фонду.
Даною Постановою не передбачено, що відділення Фонду соціального
захисту інвалідів є юридичною особою. Отже це питання мало б
вирішуватися в Положенні про територіальне відділення. Із
матеріалів справи не вбачається, що позивач є юридичною особою.
Тому для вирішення питання про те, чи має позивач право звернення
до господарського суду потрібно було витребувати Положення про
Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту
інвалідів.
Але в матеріалах справи таке Положення відсутнє, і відсутня ухвала
суду про його витребування, а отже суд не дослідив належним чином
питання правосуб'єктності відповідача.
При розгляді справи як місцевим так і апеляційним судом залишено
поза увагою надання доказів повідомлення відповідачем Державну
службу зайнятості про вакантні місця для працевлаштування
інвалідів та докази направлення компетентними органами на
підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування.
Також не було з'ясовано, чи підприємство повідомило органи
місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів (адже
працевлаштуванням інвалідів займається не тільки Державна служба
зайнятості, але й інші органи, вказані в ст. 18 Закону України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні" ( 875-12 ) (875-12)
та в п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію
робочих місць та працевлаштування інвалідів" ( 314-95-п ) (314-95-п)
) про
наявність вакантних посад на які можуть бути працевлаштовані
інваліди.
У відповідності з главою 2 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, до компетенції виконавчих
органів сільських, селищних, міських рад належать власні
(самоврядні) та делеговані повноваження. Пунктом 12 ст.34 цього
Закону встановлено, що до делегованих повноважень належить
бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах, в
установах та організаціях, незалежно від форм власності, робочих
місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до
законодавства потребують соціального захисту і не спроможні
конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих
місць.
Поза увагою суду залишилося те, що у відповідності до ст. 18
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів і
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, працевлаштування інвалідів здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, органами місцевого самоврядування, громадськими
організаціями інвалідів. Але з матеріалів справи не вбачається, що
судами попередніх інстанцій були досліджені ті обставини, чи
належно виконавчими органами місцевих рад виконувались обов'язки
щодо соціального захисту інвалідів, та чи повідомляло підприємство
ці органи про вільні робочі місця для інвалідів.
Також судами не було досліджено питання про те, чи були
повідомлені громадські організації інвалідів про вакантні посади
на підприємстві та чи направлялись цими організаціями інваліди для
працевлаштування.
Окрім цього, у відповідності з ч. З ст. 20 вказаного Закону
( 875-12 ) (875-12)
, сплату штрафних санкцій підприємства, установи,
організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Судом при розгляді справи не було з'ясовано, чи був прибуток у ВАТ
"ЕМ".
Аналіз вищенаведених обставин свідчить про те, що судами зроблено
висновки на неповно з'ясованих обставинах, що вплинуло на
правильність застосування судами норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
У зв'язку з цим прийняті у справі судові акти підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст.111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ЕМ" від
31.03.2004 № 72/юз задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2004
р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 р. у справі № 27/05- 04 - скасувати.
3. Справу направити на розгляд Господарського суду Харківської
області.