ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 29/616
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 10.02.2004 року Київського
апеляційного
господарського суду
у справі № 29
господарського суду м. Києва
за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім
"ТП"
до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутні,
від відповідача: присутній,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2003 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 10.02.2004р, по справі № 29 позов
задоволене, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва № 0000402302 від 27.03.2003р.;
стягнуте з відповідача на користь позивача 203 грн. судових
витрат.
У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить
скасувати ухвалену по справі постанову апеляційного суду з мотивів
непогодження з нею, в позові ДП "Торговий дім "ТП" відмовити,
посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 1.23
ст. 1, пп. 4.1.1 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5,
пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 6, п. 7.2, пп. 7.4.5 п.
7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
рішенні господарського суду першої інстанції та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було
прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000402302 від
27.03.2003р., яким позивачу відповідно до п. 1.23, пп. 4.1.1, пп.
4.1.6 ст. 4, пп. 5.3.9 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.1997р. визначено суму податкового зобов'язання за
платежем податок на прибуток за основним платежем 1127520,00 грн.
та за штрафними санкціями 563760,00 грн. Всього на суму 1 691
280,00 грн.
Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків Акту
перевірки № 77-23/02-7-31027038 від 25.03.2003р., яким
встановлено: розбіжності у розмірі валового доходу виникли:
- на суму 3,8 тис. грн. внаслідок того, що в порушення пп. 4.1.1
п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" № 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.97р.
підприємством не було повністю включено до складу валового доходу
вартість товару, відвантаженого на користь ПП "О", а саме, товар
було відвантажено згідно видаткових накладних № 1/75 від
27.04.2001р. на суму 3766,67 грн., крім того ПДВ 753,33 грн., № 5
від 17.04.2001р. на суму 3833,33 грн., крім того ПДВ 766,7 грн.,
та № 55 від 17.04.2001р. на суму 3833,33 грн., крім того ПДВ на
суму 766,67 грн., товар отримано покупцем згідно довіреностей,
відповідно № 16051, 164057 та 164150 на загальну суму 11433,33
грн., до складу валового доходу згідно оборотносальдової відомості
по рахунку 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями", включено
7650,0 грн., сума не включена до складу валового доходу у 2 кв.
2001р. становить 3783,33 грн., крім того сума ПДВ 757 грн.;
- на суму 3783,08 тис. грн. внаслідок того, що в порушення п. 1.23
ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" № 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.97р. зі
змінами та доповненнями, підприємством не було включено до складу
валового доходу суму кредиторської заборгованості перед ДП ТД "В",
яка є безнадійною.
Заборгованість є, на думку відповідача, безнадійною з огляду на
те, що станом на 01.10.2001р. на балансі ДП ТД "ТП" значиться
кредиторська заборгованість перед ДП ТД "В" за товар, отриманий
протягом 2001р. Підприємство-постачальник ДП ТД "В" подало до
Київського міського управління статистики ліквідаційний Баланс з
нульовими показниками на дату ліквідації (на 01.10.2001р.), тобто
дебіторська заборгованість на балансі підприємства не значиться,
крім того ДП ТД "В" проходить процедуру ліквідації. Згідно довідки
банку рахунки підприємства було закрито 31.10.2001р., тобто станом
на 01.01.2003р. підприємство не має можливості отримати стягнуту
заборгованість. Крім того, 06.11.2001р. печатку підприємства в
зв'язку з ліквідацією підприємства було передано для знищення,
тобто на даний момент підприємство не має статусу юридичної особи
та не може звернутись за стягненням заборгованості. Згідно
договору № 20/11 від 20 листопада 2001р. на загальну вартість
поставленого товару та наданих у зв'язку з цим послуг, покупець -
ДП ТД "ТП" виписало постачальнику - ДП ТД "В" простий іменний
вексель № 3228636240 від 20.11.2001р. терміном погашення 19
листопада 2010р. копію векселя до перевірки надано не було. Таким
чином, виходячи з вище викладеного кредиторська заборгованість у
сумі 3783,00 тис. грн. є безнадійною і підлягає включенню до
складу валового доходу у 4 кв. 2001р.
За 2002р. розбіжності у розмірі валових витрат на суму 31,4 тис.
грн. виникли, як стверджує відповідач, внаслідок того, що в
порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11. ст. 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р.
№ 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, підприємство двічі віднесло до складу
валових витрат - по передплаті (перша подія відбулась у 3 кв.
2002р.) та в момент отримання товару (друга подія у 4 кв. 2002р.)
згідно накладної № 62 від 29.11.2002р. Двічі включена до складу
валових витрат сума становить 31384,93грн.
Отже, спір між сторонами виник на тій підставі, що за висновками
Акту перевірки позивачу донарахований податок на прибуток у
розмірі 1127,52 тис. грн., в т.ч. по періодам 2 кв. 2001р. - 1,44
тис. грн., 4 кв. 2001р. - 920,96 тис. грн., 1 кв. 2002р. - 204,14
тис. грн., 4 кв. 2002р. - 0,98 тис. грн.
Згідно п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
334/94 -ВР від 28.12.1994 р. безоплатно
надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються
платником податку згідно з договорами дарування, іншими
договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації
вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи
їх повернення або без укладання таких угод; роботи та послуги які
надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх
вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на
відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або
господарському обороті.
Відповідно до п. 4.1, пп. 4.1.6 ст. 4 зазначеного Закону, валовий
доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території
України, її континентальному шельфі, виключній (морській)
економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає,
зокрема, доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій,
у тому числі у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги,
отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів
(робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному
періоді.
Як встановлено судами, станом на 01.10.2001р. існувала
заборгованість позивача перед ДП ТД "В" за товар, отриманий на
протязі 2001 року в сумі 3939060,57 грн., що підтверджується актом
звірки взаєморозрахунків від 02.10.2001р. та встановлено в Акті
перевірки.
Факт передачі товару позивачу в повному обсязі на загальну суму
3989572,94 грн. ДП ТД "В" підтверджується накладними № 1366 від
02.07.2001р. на суму 1357473,60 грн. та № 147 від 01.09.2001р. на
суму 2632099,34 грн., податковими накладними № 2/1366 від
02.07.2001р. на суму 1357473,60 грн. та № 2/147 від 01.09.2001р.
на суму 2632099,34 грн. Загальна сума, на яку позивачем було
отримано товар складає 3989572,94 грн. Частину заборгованості в
сумі 50512,37 грн. позивач сплатив грошовими коштами, які
перерахував платіжними дорученнями від 13.08.2001р. на суму
17512,37 грн., від 07.09.201р. на суму 21000,00 грн., від
19.09.2001р. на суму 12000,00 грн., що підтверджується
бухгалтерською довідкою підприємства від 10.11.2003р., та не
заперечувалось відповідачем. Отже, суди встановили, що у позивача
виникла кредиторська заборгованість в сумі 3939060,57 грн. =
(3989572,94-50512,37).
Відповідно до умов договору № 20/11 від 02.10.2001р., укладеного
між ДП ТД "В" та ДП ТД "ТП", на загальну вартість поставленого
товару та наданих у зв'язку з цим послуг покупець видає
постачальнику простий іменний вексель № 3228636240 від
02.10.2001р. на суму 3939060,57 грн. терміном погашення до
19.11.2010 року. Як свідчить акт приймання-передачі векселя від
02.10.2001р. позивач передав ДП ТД "В" простий вексель.
Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
від 5 квітня 2001 року № 2374-ІІІ встановлено, що видавати
переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового
боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані
послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням
векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який
укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя
відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо
платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо
платежу за векселем.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про цінні папери та
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель - цінний папір, який засвідчує
безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після
настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю).
В п. 6 Інструкції № 7 Національного банку України "Про
безготівкові розрахунки в господарському обороті", затвердженої
постановою Правління Національного банку України від 02.08.1996 р.
№ 204 ( v0204500-96 ) (v0204500-96)
(із подальшими змінами і доповненнями)
вексель є розрахунковим документом, за яким здійснюються
безготівкові розрахунки.
Згідно ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
під терміном
"валюта України" розуміється як власне валюта України, так і
платіжні документи й інші цінні папери, виражені у валюті України.
Отже, висновки попередніх судових інстанцій про те, що вексель
об'єднує в собі ознаки платіжного документа і цінного паперу і
засвідчує безумовне грошове зобов'язання сплатити суму грошей
власнику векселя після настання вказаного у векселі терміну і не
може бути товарним обміном, оскільки передбачає проведення
розрахунків у грошовій формі, є правомірними.
Отже, вексель, виданий позивачем ДП ТД "В" виконує функцію
розрахункового документа, а саме: позивач передав вексель в оплату
за отриманий товар, що не суперечить вимогам чинного законодавства
України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
(далі Закон про
бухгалтерський облік) із змінами та доповненнями, первинний
документ - документ, який містить відомості про господарську
операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова,
статистична та інші види звітності, що використовують грошовий
вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3
Закону про бухгалтерський облік ( 996-14 ) (996-14)
). Підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які повинні бути складені під час здійснення
господарської операції (ст. 9 цього ж Закону ( 996-14 ) (996-14)
). На
основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані
складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові
результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал
та примітки до звітів) (ч. ч. 1,2 ст. 11 Закону про бухгалтерський
облік ( 996-14 ) (996-14)
).
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначений порядок обчислення та сплати податку на
прибуток, у т.ч. дата виникнення податкових зобов'язань,
формування валового доходу та валових витрат, ведення податкового
обліку. Отже, підставою для збільшення валових витрат або доходу,
виникнення податкових зобов'язань та відображення їх в
бухгалтерському та податковому обліку є первинні документи
платника податків, які відображують певні господарські операції.
Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та ДП ТД
"В" станом на 02.10.2003р. за позивачем рахується заборгованість
перед зазначеним підприємством в сумі 3939060, 57 грн.; в
матеріалах справи є накладні та податкові накладні, що
підтверджують отримання товарів: накладна: № 136/6 від
02.07.2001р. та податкова накладна № 2/136 б від 02.07.2001р. на
суму 1357473, 60 грн., в т.ч. ПДВ 226245,60 грн.; накладна № 147
від 01.09.2001р., податкова накладна № 2/147 від 01.09.2002р. на
суму 2632099,34 грн. в т.ч. ПДВ 438683,22 грн. В зазначених
документах визначене найменування, кількість, вартість товару,
сума, що підлягає оплаті, в податкових накладних визначена форма
оплати (з розрахункового рахунку), позивач розрахувався за
отриманий товар частково коштами, та векселем.
Враховуючи викладене та правильно застосувавши норми матеріального
права, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем
неправомірно зроблений висновок про безоплатність отриманого
позивачем від ДП ТД "В" товару. Вірним є також зауваження судів,
що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем п.
1.23, та п. 4.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в 4 кварталі 2001р., а не в тих звітних
періодах (як цього вимагають зазначені норми), в яких товар був
отриманий, як вважає відповідач безоплатно (другий та третій
квартали 2001р.).
Неможливість провести зустрічну перевірку ДПА ТД "В", наявність
або відсутність дебіторської заборгованості позивача перед ДП ТД
"В" в бухгалтерському обліку, відображення її в ліквідаційному
балансі останнього, про що зазначено на сторінці 7 Акту, не
свідчить про безоплатність господарської операції.
Суди цілком вірно дійшли висновку, що ліквідація ДП ТД "В" не є
підставою для припинення дії векселя, оскільки, вексель може бути
переданий іншим особам на підставі індосаменту у відповідності до
чинного законодавства України та може бути пред'явлений
векселедержателем до оплати в порядку, встановленому
законодавством, у т.ч. достроково, при чому, як свідчать матеріали
справи та цілком обґрунтовано зазначено в судових актах,
зобов'язання по оплаті векселя, в цьому випадку, ще не настали.
Таким чином, суди, на думку касаційної інстанції, цілком вірно
прийшли до висновку, що висновки відповідача про донарахування
позивачу податку на прибуток в сумі 920960,00 грн. та штрафних
санкцій в розмірі 460480,00 грн. є хибними та не ґрунтуються на
матеріалах справи.
Посилання відповідача на порушення у вигляді завищення позивачем
валових витрат на суму 31,4 тис. грн. за 2002р., що встановлено
Актом перевірки, полягає у розбіжності в розмірі валових витрат на
суму 31,4 тис. грн., що виникла внаслідок порушення пп. 5.3.9 п.
5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11. ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.97р. №
283/97-ВР, зміст якого на думку відповідача полягає в тому, що
підприємство двічі віднесло до складу валових витрат - по
передплаті (перша подія відбулась у 3 кв. 2002р.) та в момент
отримання товару (друга подія у 4 кв. 2002р.) суму, згідно
накладної № 62 від 29.11.2002р. апеляційним судом не сприймається.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валових
витрат виробництва (обігу) вважається дата, як припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків
платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх
придбання за готівку - день їх видачі з каси платник податку; або
дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт
(послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів
робіт (послуг).
Судами за цим епізодом встановлено, що у квітні 2002р. позивачем
було здійснено перший авансовий платіж на рахунок ВАТ "В" в
розмірі 52000,00 грн., в тому числі ПДВ. Відповідно до пп. 11.2.1
ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
було віднесено до складу валових витрат суму в
розмірі 43333,33 грн., що не заперечується відповідачем.
У серпні 2002 року позивачем було здійснено перший авансовий
платіж на рахунок ВАТ "В" в розмірі 82000 грн., в тому числі ПДВ.
Проте, бухгалтерією позивача не було віднесено до складу валових
витрат сплачену суму в розмірі 68333,33грн., що призвело до
завищення бази оподаткування, та призвело до надлишкового
нарахування податкових зобов'язань.
У листопаді 2002 року по другій події (отримання товару), згідно
накладної від 29.11.2002 року № 62 було відображено в податковому
обліку (валові витрати) суму в розмірі 68333,33грн., як по другій
із подій - по факту отримання товару.
На підтвердження даного факту позивачем було подано бухгалтерську
довідку по взаєморозрахунках з ВАТ "В", платіжне доручення № 711
від 23.08.2002р. на суму 82000,00 грн., платіжне доручення № 420
від 28.03.2002р. на суму 52000,00 грн., реєстри про перелік
включення бази виникнення валових витрат за квітень, серпень та
листопад 2002р. 2002р. з урахуванням отримання товару в листопаді
2002р., а також, уточнену декларацію про прибуток підприємства за
9 місяців 2002 року.
Таким чином, сума в розмірі 68333,33 грн. була віднесена позивачем
до складу валових витрат по другій із подій - отримання товару, що
є порушенням п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, проте, як вірно
зазначили суди, в Акті перевірки встановлено порушення саме пп.
5.3.9 ст. 5 цього Закону.
Згідно Рекомендаціям про порядок складання акта документальної
перевірки платників податків та інших обов'язкових платежів
(рекомендацій Головної державної податкової інспекції України від
17.11.95 N 04-115/10-5534) перевіряючі, в Акті перевірки повинні:
- навести перелік документів бухгалтерської звітності, регістрів
бухгалтерського обліку (книга "Журнал-головна", журнали-ордери,
накопичувані відомості тощо), первинних бухгалтерських документів,
угод та інших документів, які охоплені перевіркою; в акті
викладаються факти виявлених даною перевіркою порушень у: веденні
бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, обчисленні сум
податків (платежів), здійсненні грошових операцій, складанні
бухгалтерської і податкової звітності, поданні її до податкових
органів.
При цьому, в акті перевірки чітко викладається зміст конкретного
порушення, зазначається, коли та на підставі якого первинного
документа вчинено порушення, посаду, прізвище та ініціали
керівника (головного бухгалтера), який дав вказівку на здійснення
такої бухгалтерської операції чи безпідставно затвердив первинний
документ (акт або розрахунок чи інший документ первинного
бухгалтерського обліку на списання витрат тощо), вказується
бухгалтерська проводка про таку операцію, в яких регістрах
бухгалтерського обліку (відомість, журнал-ордер) та під яким
порядковим номером було вчинено бухгалтерією запис. Зміст
порушення викладається з обов'язковим обґрунтуванням порушених
норм законодавчими та іншими нормативно-правовими актами,
вказуються конкретні їх пункти і статті, а також зазначається, як
вплинуло порушення на величину оподатковуваного обороту.
В акті перевірки зазначається сума донарахованого перевіркою
податку (платежу) в розрізі звітних податкових періодів за
конкретними видами податків (платежів).
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами,
затвердженого Наказом ДПА України № 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
від
16.09.2002р. Акт документальної перевірки повинен містити
систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів
порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а
також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб
податкових органів, які проводили перевірку. За результатами
документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини
фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької
діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень
податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).
Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства
викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та
в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які
зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що
підтверджують наявність зазначених фактів, (п. 1.5-1.7). В
описовій частині Акта за кожним відображеним в акті фактом
порушення податкового та валютного законодавства необхідно:
висвітлити показники, які відображаються підприємством у
податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході
перевірки на підставі первинних документі податкового та
бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів (у грошових
одиницях, передбачених звітністю);
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з
посиланням н конкретні пункти і статті нормативно-правових актів,
що порушені платником податків зазначити період (місяць, квартал,
рік) фінансово-господарської діяльності платник податків, в якому
дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові
пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи
податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію
рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують
наявність факту порушення;
зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення
перевірки (ст. 2 Порядку ( z1023-02 ) (z1023-02)
).
Наказом Державної податкової Адміністрації України № 110
( z0268-01 ) (z0268-01)
від 17.02.2001р. затверджена Інструкція про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби. Пунктом 12 зазначеної Інструкції ( z0268-01 ) (z0268-01)
визначено, що факти порушень податкового законодавства посадова
особа оформлює Актом документальної перевірки, в якому
викладається чітко зміст правопорушення з обґрунтуванням порушених
норм, законодавчих актів та вказуються конкретні пункти та статті.
Отже, як вірно зазначено судами, з Акту перевірки вбачається, що
відповідачеві встановлене порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
зокрема, віднесення підприємством двічі до валових витрат суми в
розмірі 31384,93 грн., проте, порушень інших підпунктів статті 5
відповідачем не встановлено.
Як зазначили суди, відповідач не визначив ані в Акті перевірки,
ані в судових засіданнях, на підставі яких первинних документів (у
т.ч. з врахуванням пояснень та доказів наданих позивачем) він
зробив висновок про віднесення однієї і тієї ж суми двічі до
валових витрат, не визначив чітко зміст конкретного порушення, як
цього, згідно викладеного вище, вимагає діюче законодавство, не
обґрунтував в чому саме полягає порушення позивачем податкового
законодавства, а саме пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Отже, оскільки відповідачем не досліджені первинні документи які
підтверджують здійснення господарських операцій позивачем за
період січень 2000 року - березень 2001 року та відображення їх в
бухгалтерському та податковому обліку, відповідно не визначений
зміст правопорушення, без дослідження первинних документів
висновки Акта перевірки щодо порушення позивачем вимог діючого
податкового законодавства, у т.ч. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є
безпідставними, а рішення про донарахування позивачу податку на
прибуток за 2002р. в сумі 21394,00 грн., у т.ч. п періодах: 1
квартал 2002р. - 204,14 тис. грн., 4 кв. 2002р. - 0,98 тис. грн.,
прийняте на підставі висновків такого Акту - підлягає визнанню
недійсним.
Згідно п. 16.1 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платники податку самостійно визначають
суми податку, що підлягають сплаті.
Стаття 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлює порядок, відповідно до якого якщо об'єкт
оподаткування платника податку за результатами звітного
(податкового) кварталу має від'ємне значення дозволяється
відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного
(податкового) кварталу наростаючим підсумком.
Суди також встановили, що податок на прибуток в сумі 1440,00 грн.,
донарахований за 2 квартал 2001 року позивачем не оспорюється,
проте, у позивача були збитки з податку на прибуток за період, в
якому встановлено заниження податку, зокрема в 2 кварталі 2001р.,
що встановлено в Акті перевірки та не заперечується відповідачем,
окрім того, підтверджується обліковою карткою позивача по податку
на прибуток, яка є в матеріалах справи.
Суди встановили заниження валового доходу в 4 кварталі 2001р. суму
3783,08 тис. грн. та наявність збитків позивача (що не
заперечується в самому Акті перевірки (в розмірі 713,23 тис. грн.
за підсумками 2001 року, таблиця № 10: відхилення за 4 квартал
2001р. в сумі 3783,10 тис. грн. - 3069,85 тис. грн. = 713,23 тис.
грн., що підтверджується також даними картки платника податку на
прибуток - позивача, деклараціями, та враховано перевіряючими при
прийнятті оспорюваного рішення). Таким чином, правомірною є
позиція судів щодо безпідставності висновків Акту перевірки про
те, що в будь-якому випадку відсутні підстави для донарахування
позивачу суми податкового зобов'язання за 2 та 4 квартали 2001
року.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від
01.03.2004 року № 626/9/10-107 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 10.02.2004 року у справі № 29
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 10.02.2004 року у справі № 29 - без змін.