ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 28/419
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 10.08.2003 р.
Б.Б.Б. - дов. від 04.11.2003 р.
відповідача В.В.В. - дов. від 10.01.2004 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Києва
на постанову від 20.11.2003 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 28/419 господарського суду м. Києва
за позовом Київської міської організації "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
H-ському районі м. Києва № 1412318/0 від 28.12.2002 р.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем до господарського суду м. Києва був заявлений позов про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у H-ському
районі м. Києва № 1412318/0 від 28.12.2002р. про визначення суми
податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 244505 грн. та
фінансових санкцій у розмірі 55641 грн.
Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення
є акт від 18.12.2002р. № 158/23-1806 документальної перевірки
дотримання податкового законодавства Київською міською
організацією "ХХХ" з питань правильності обчислення та
своєчасності внесення до місцевого бюджету H-ського району м.
Києва земельного податку за період з 01.01.2000р. по 30.09.2002р.
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що Київська міська
організація "ХХХ" є громадською організацією, а не кооперативом, а
тому не має права на пільги щодо сплати податку на землю
встановлені приписами статті 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
.
Вказане призвело до заниження позивачем суми земельного податку на
244505,09 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2003р. (суддя
Борисенко І.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а
саме, податкове повідомлення рішення ДПІ у H-ському районі м.
Києва № 1412318/0 від 28.12.2002р. визнано недійсним.
Ухвалюючи судове рішення, господарський суд м. Києва дійшов
висновку, що Київська міська організація "ХХХ", здійснюючи свою
статутну діяльність щодо сприяння членам спілки в організації
колективного зберігання власного автотранспорту на спеціально
наданих для цих цілей земельних ділянках, правомірно сплачує
земельний податок у розмірі, встановленому частиною п'ятою ст.7
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. Києва Київський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду м. Києва від 01.09.2003р. в апеляційному порядку, постановою
від 20.11.2003р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДПІ у H-ському районі м. Києва подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 20.11.2003р., в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, у задоволенні позовних вимог
відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального права.
В касаційні скарзі ДПІ у H-ському районі м. Києва звертає увагу
суду на те, що Закон України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
дає
вичерпний перелік суб'єктів плати за землю які мають пільги, так,
відповідно до частини п'ятої статті 7 вказаного Закону
( 2535-12 ) (2535-12)
, податок за земельні ділянки, зайняті, зокрема,
житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання
особистих транспортних засобів громадян, гаражно - будівельними,
дачно - будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і
дачами громадян, справляються в розмірі трьох відсотків суми
земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та
другої цієї статті ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Оскільки позивач є громадською організацією, він не підпадає під
дію цієї статті, а тому повинен сплачувати земельний податок на
загальних підставах
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити
постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу без
задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанції, а саме.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, згідно із статутом, зареєстрованим
управлінням юстиції Київської міської держадміністрації XX.XX.93р.
(з наступними змінами і доповненнями), Київська міська організація
"ХХХ" (далі - організація) є громадською організацією, що об'єднує
на добровільних засадах громадян - власників особистих автомобілів
і мотоциклів, самодільних конструкторів і реставраторів
старовинних транспортних засобів, а також інших громадян -
любителів автомототехніки, метою діяльності якої є задоволення
спільних інтересів своїх членів щодо забезпечення, зокрема,
організованого зберігання, технічного обслуговування і ремонту
транспортних засобів.
Як передбачено пунктом 2.3 статуту, для виконання статутних
завдань організація у встановленому порядку здійснює необхідну
господарську та іншу комерційну діяльність, у тому числі
зовнішньоекономічну, шляхом створення госпрозрахункових установ і
організацій (автошкіл, курсів тощо) зі статусом юридичної особи,
сприяє членам спілки у створенні кооперативів з будівництва
гаражів, в організації будівництва і експлуатації автостоянок, в
зберіганні, технічному обслуговуванні та ремонті транспортних
засобів.
Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
ставки земельного податку з земель, грошову
оцінку яких встановлено, встановлюються в розмірі одного відсотка
від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених
у частинах п'ятій - десятій цієї статті ( 2535-12 ) (2535-12)
та частині
другій статті 6 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Частиною п'ятою цієї статті ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що податок за
земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними
автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів
громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами,
індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні
ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва,
водного та лісового господарства, які зайняті виробничими,
культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами,
справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку,
обчисленого відповідно до частини першої та другої статті 7 цього
Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Аналіз змісту вказаної статті дає підстави для висновку, що ставки
земельного податку встановлені законодавцем за принципом
функціонального використання та місцезнаходження земельної
ділянки.
Суб'єктний склад платників податку, в тому числі за ознакою
організаційно-правової форми господарювання, законодавцем
врахований як критерій при встановленні пільгового режиму
оподаткування, про що свідчить зміст статті 12 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Позивач протягом періоду, за який була здійснена перевірка
контролюючим органом, використовував надані йому земельні ділянки,
які за функціональним використанням згідно даних Державного
земельного кадастру є землями транспорту і зв'язку, для
улаштування і організації діяльності колективних автостоянок,
діючих на підставі Положення про колективну автостоянку "ХХХ",
затвердженого постановою президії Центральної ради "ХХХ" від
XX.XX.2002р. № X1.
Згідно пункту 2 цього Положення колективна автостоянка призначена
для постійного або тимчасового зберігання автомототранспортних
засобів членів зазначеної спілки.
Забезпечення позивачем в ході здійснення статутної діяльності
функціонального використання земельних ділянок, з яким, зокрема,
частина п'ята статті 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
пов'язує застосування встановленої нею ставки
земельного податку при відсутності визначення чинним
законодавством поняття "кооперативна автостоянка", обґрунтовано
розцінено апеляційним господарським судом як критерій
правомірності застосування позивачем ставки земельного податку у
розмірі трьох відсотків від суми земельного податку, визначеної
відповідно до частини першої вказаної статті ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Застосування норми частини п'ятої статті 7 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
в залежності від
організаційно-правової форми господарювання землекористувача
ставило б в нерівне матеріальне положення користувачів земельних
ділянок з однаковим функціональним призначенням, зокрема,
кооперативів, які здійснюють підприємницьку діяльність, та
об'єднання громадян, основна мета діяльності яких не пов'язана з
одержанням прибутків.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку, що Київською міською організацією "ХХХ"
земельний податок за земельні ділянки, зайняті колективними
автостоянками, сплачувався з дотриманням вимог чинного
законодавства.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про порушення
господарським судом норм матеріального права.
Керуючись статтею 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 01.09.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.11.2003 р. у справі № 28/419 господарського суду м. Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.
Києва без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді: Т. Дроботова
Т. Гоголь