ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 08.04.2004                                       Справа N 28/419
 
    Вищий  господарський  суд  України  в складі колегії суддів:
 
                 Т. Добролюбової     - головуючого
                 Т. Дроботової
                 Т. Гоголь
 
за участю представників:
 
позивача         А.А.А. - дов. від 10.08.2003 р.
                 Б.Б.Б. - дов. від 04.11.2003 р.
 
відповідача      В.В.В. - дов. від 10.01.2004 р.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у  H-ському районі
                 м. Києва
 
на постанову     від    20.11.2003 р.    Київського   апеляційного
                 господарського суду
 
у справі         № 28/419 господарського суду м. Києва
 
за позовом       Київської  міської організації "ХХХ"
 
до               Державної податкової інспекції у  H-ському районі
                 м. Києва
 
про   визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ  у
H-ському районі м. Києва № 1412318/0 від 28.12.2002 р.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Позивачем до господарського суду м.  Києва був заявлений позов про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у H-ському
районі м.  Києва № 1412318/0 від 28.12.2002р.  про визначення суми
податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 244505 грн.  та
фінансових санкцій у розмірі 55641 грн.
 
Підставою прийняття  оспорюваного податкового повідомлення рішення
є акт від  18.12.2002р.  №  158/23-1806  документальної  перевірки
дотримання    податкового    законодавства    Київською    міською
організацією   "ХХХ"   з   питань   правильності   обчислення   та
своєчасності  внесення  до  місцевого  бюджету  H-ського району м.
Києва земельного податку за період з 01.01.2000р. по 30.09.2002р.
 
Зокрема, в  акті   перевірки   зазначено,   що   Київська   міська
організація "ХХХ" є громадською організацією, а не кооперативом, а
тому  не  має  права  на  пільги  щодо  сплати  податку  на  землю
встановлені приписами статті 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
        .
 
Вказане призвело до заниження позивачем суми земельного податку на
244505,09 грн.
 
Рішенням господарського  суду  м.  Києва  від 01.09.2003р.  (суддя
Борисенко І.В.) позовні вимоги  задоволені  в  повному  обсязі,  а
саме,  податкове  повідомлення  рішення  ДПІ  у H-ському районі м.
Києва № 1412318/0 від 28.12.2002р. визнано недійсним.
 
Ухвалюючи судове  рішення,  господарський  суд  м.  Києва   дійшов
висновку,  що  Київська міська організація "ХХХ",  здійснюючи свою
статутну діяльність щодо  сприяння  членам  спілки  в  організації
колективного  зберігання  власного  автотранспорту  на  спеціально
наданих для  цих  цілей  земельних  ділянках,  правомірно  сплачує
земельний  податок  у розмірі,  встановленому частиною п'ятою ст.7
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
        .
 
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі  м.  Києва  Київський
апеляційний  господарський  суд  переглянув рішення господарського
суду м.  Києва від 01.09.2003р. в апеляційному порядку, постановою
від 20.11.2003р. залишив його без змін з тих же підстав.
 
ДПІ у  H-ському  районі  м.  Києва подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського  суду  від 20.11.2003р.,  в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати,  у задоволенні позовних  вимог
відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального права.
 
В касаційні скарзі ДПІ у H-ському районі м.  Києва  звертає  увагу
суду на те,  що Закон України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
         дає
вичерпний перелік суб'єктів плати за землю які мають пільги,  так,
відповідно     до  частини   п'ятої   статті 7   вказаного  Закону
( 2535-12 ) (2535-12)
        ,   податок  за  земельні  ділянки,  зайняті,  зокрема,
житловим   фондом,  кооперативними  автостоянками  для  зберігання
особистих транспортних засобів громадян,  гаражно -  будівельними,
дачно  -  будівельними  кооперативами,  індивідуальними гаражами і
дачами громадян,  справляються  в  розмірі  трьох  відсотків  суми
земельного  податку,  обчисленого  відповідно  до частин першої та
другої цієї статті ( 2535-12 ) (2535-12)
        .
 
Оскільки позивач є громадською організацією,  він не підпадає  під
дію  цієї  статті,  а тому повинен сплачувати земельний податок на
загальних підставах
 
У відзиві   на   касаційну   скаргу   позивач   просить   залишити
постановлені  у  справі  судові  рішення  без  змін,  а скаргу без
задоволення.
 
Заслухавши доповідь судді - доповідача  та  пояснення  у  судовому
засіданні   представників  сторін,  перевіривши  наявні  матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти  їх  встановлення  в  рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
 
Відповідно до  вимог  статті  111-7  Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  виходить  з
обставин,  встановлених  у  справі  судами  першої  та апеляційної
інстанції, а саме.
 
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом  першої  та
апеляційної   інстанції,   згідно   із   статутом,  зареєстрованим
управлінням юстиції Київської міської держадміністрації XX.XX.93р.
(з наступними змінами і доповненнями), Київська міська організація
"ХХХ" (далі - організація) є громадською організацією, що об'єднує
на добровільних засадах громадян - власників особистих автомобілів
і   мотоциклів,   самодільних   конструкторів   і    реставраторів
старовинних   транспортних  засобів,  а  також  інших  громадян  -
любителів автомототехніки,  метою діяльності  якої  є  задоволення
спільних   інтересів  своїх  членів  щодо  забезпечення,  зокрема,
організованого зберігання,  технічного  обслуговування  і  ремонту
транспортних засобів.
 
Як передбачено   пунктом  2.3  статуту,  для  виконання  статутних
завдань організація у  встановленому  порядку  здійснює  необхідну
господарську   та   іншу   комерційну  діяльність,  у  тому  числі
зовнішньоекономічну,  шляхом створення госпрозрахункових установ і
організацій  (автошкіл,  курсів тощо) зі статусом юридичної особи,
сприяє  членам  спілки  у  створенні  кооперативів  з  будівництва
гаражів,  в організації будівництва і експлуатації автостоянок,  в
зберіганні,  технічному  обслуговуванні  та  ремонті  транспортних
засобів.
 
Відповідно до  частини  першої ст.  7 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
         ставки земельного  податку  з  земель,  грошову
оцінку яких встановлено,  встановлюються в розмірі одного відсотка
від їх грошової оцінки,  за винятком земельних ділянок, зазначених
у  частинах  п'ятій  -  десятій цієї статті ( 2535-12 ) (2535-12)
         та частині
другій статті 6 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
        .
 
Частиною п'ятою цієї статті ( 2535-12 ) (2535-12)
         передбачено, що податок за
земельні   ділянки,   зайняті   житловим   фондом,  кооперативними
автостоянками  для  зберігання  особистих   транспортних   засобів
громадян,  гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами,
індивідуальними гаражами і дачами громадян,  а також  за  земельні
ділянки,  надані  для  потреб  сільськогосподарського виробництва,
водного  та  лісового  господарства,  які   зайняті   виробничими,
культурно-побутовими  та  господарськими  будівлями  і  спорудами,
справляється у розмірі трьох відсотків  суми  земельного  податку,
обчисленого  відповідно до частини першої та другої статті 7 цього
Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
        .
 
Аналіз змісту вказаної статті дає підстави для висновку, що ставки
земельного   податку   встановлені   законодавцем   за   принципом
функціонального   використання   та   місцезнаходження   земельної
ділянки.
 
Суб'єктний склад  платників  податку,  в  тому  числі  за  ознакою
організаційно-правової    форми    господарювання,    законодавцем
врахований   як   критерій   при  встановленні  пільгового  режиму
оподаткування, про що свідчить зміст статті 12 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
        .
 
Позивач протягом   періоду,   за  який  була  здійснена  перевірка
контролюючим органом, використовував надані йому земельні ділянки,
які   за  функціональним  використанням  згідно  даних  Державного
земельного  кадастру  є  землями   транспорту   і   зв'язку,   для
улаштування  і  організації  діяльності  колективних  автостоянок,
діючих на підставі Положення  про  колективну  автостоянку  "ХХХ",
затвердженого  постановою  президії  Центральної  ради  "ХХХ"  від
XX.XX.2002р. № X1.
 
Згідно пункту 2 цього Положення колективна автостоянка  призначена
для  постійного  або  тимчасового  зберігання автомототранспортних
засобів членів зазначеної спілки.
 
Забезпечення позивачем  в  ході  здійснення  статутної  діяльності
функціонального використання земельних ділянок,  з яким,  зокрема,
частина   п'ята  статті 7 Закону  України  "Про  плату  за  землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
             пов'язує   застосування  встановленої  нею  ставки
земельного   податку    при    відсутності    визначення    чинним
законодавством  поняття  "кооперативна автостоянка",  обґрунтовано
розцінено   апеляційним   господарським    судом    як    критерій
правомірності  застосування  позивачем ставки земельного податку у
розмірі трьох відсотків від суми  земельного  податку,  визначеної
відповідно до частини першої вказаної статті ( 2535-12 ) (2535-12)
        .
 
Застосування норми  частини  п'ятої  статті  7 Закону України "Про
плату   за   землю"    ( 2535-12    ) (2535-12)
            в    залежності    від
організаційно-правової   форми   господарювання   землекористувача
ставило б в нерівне матеріальне положення  користувачів  земельних
ділянок   з   однаковим   функціональним   призначенням,  зокрема,
кооперативів,  які  здійснюють   підприємницьку   діяльність,   та
об'єднання  громадян,  основна мета діяльності яких не пов'язана з
одержанням прибутків.
 
Враховуючи викладене,   апеляційний   господарський   суд   дійшов
правильного  висновку,  що  Київською  міською  організацією "ХХХ"
земельний  податок  за  земельні  ділянки,  зайняті   колективними
автостоянками,    сплачувався    з   дотриманням   вимог   чинного
законодавства.
 
Наведене спростовує  доводи  касаційної   скарги   про   порушення
господарським судом норм матеріального права.
 
Керуючись статтею  111-7,  пунктом 1 статті 111-9,  статтею 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Рішення господарського   суду   м.  Києва  від  01.09.2003  р.  та
постанову  Київського   апеляційного   господарського   суду   від
20.11.2003  р.  у  справі  №  28/419 господарського суду м.  Києва
залишити без змін,  а касаційну скаргу ДПІ у  H-ському  районі  м.
Києва без задоволення.
 
Головуючий Т. Добролюбова
Судді:     Т. Дроботова
           Т. Гоголь