ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 23/198
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платника податків у м. Р-ську
на постанову Запорізького апеляційного Господарського суду
від 27 листопада 2003 року
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платника податків у м. Р-ську
про Визнання частково недійсним податкового
повідомлення рішення від 26.08.2003 №0000190203/2
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. дов.№ 10/1326-91
від відповідача: Б.Б.Б. від 21.11.03; В.В.В. д. від. 23.06.03;
Г.Г.Г. д. від 22.03.04.
Відкритим акціонерним товариством "XXX" у серпні 2003р. заявлений
позов про визнання недійсним податкового повідомлення рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платника податків у м. Р-ську від 26.08.2003 №
0000190203/2 в частині застосування штрафних санкцій на суму
1445,15 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування
податковою службою штрафних санкцій є неправомірним з огляду на
вимоги статті 1 та 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки у цей період Товариство знаходилось в
процедурі банкрутства і відповідно діяв мораторій на задоволення
вимог кредиторів.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24 вересня
2003р., ухваленим суддею Садовим І.В., позовні вимоги про визнання
недійсним податкового повідомлення рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платника
податків у м. Р-ську від 26.08.2003 № 0000190203/2 в частині
застосування штрафних санкцій на суму 1445,15 грн. задоволені.
Рішення суду вмотивоване приписами статті 1 та 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
з огляду на те, що господарським судом
Запорізької області 12.12.2001р. порушено провадження у справі №
5/5/466 про банкрутство ВАТ "XXX" і введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів, і відповідно застосування штрафних
санкцій на підставі Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є неправомірним.
Запорізький Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Кагітіної Л.П. та суддів Коробки Н.Д. і Юхименко О.В. постановою
від 27 листопада 2003 року перевірене рішення Господарського суду
Запорізької області залишив без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платника податків у м. Р-ську без
задоволення.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платника податків у м. Р-ську вважає, що рішення Господарського
суду Запорізької області та постанова Запорізького апеляційного
господарського суду прийняті з порушенням матеріального права.
Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і
постанову у справі, та відмовити у задоволенні позовних вимог. При
цьому ДПІ зауважує на приписах підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
відповідно до вимог якого відповідач застосував
штрафні санкції. Зауважує на тому, що з боку позивача мало місце
заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що
стало підставою для застосування ДПІ штрафних санкцій згідно
приписів підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Податкова служба
посилається на те, що на її думку судом неправильно застосовані до
спірних правовідносин положення Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, які розповсюджується на
правовідносини щодо погашення податкових зобов'язань, при цьому
зауважує на тому, що судами невірно застосовані до спірних
правовідносин приписи пункту 4 статті 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Водночас, заявник обґрунтовує касаційну
скаргу тим, що судами не дотримано вимог статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині припинення
провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору,
оскільки оспорюване податкове повідомлення-рішення не є актом
нормативного характеру, поза як прийняте після розгляду скарги в
апеляційному порядку і сума податкового зобов'язання не
змінювалась, відповідно права та інтереси позивача не
порушувались.
Відкритим акціонерним товариством "XXX" відзив на касаційну скаргу
не надісланий.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді
Добролюбової Т.В, переглянув матеріали справи і касаційну скаргу у
присутності представників сторін, які підтримали свої доводи, та
відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським
судом при розгляді справи, ухвалою Господарського суду Запорізької
області від 12.12.2001р. було порушено провадження у справі №
5/5/466 про банкрутство позивача, і введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів.
На підставі пункту 3 статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня),
інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
З приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
вбачається, що відповідальність платників
податку за порушення строків сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) встановлена підпунктом 17.1.7 пункту 17.1
статті 17 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, настає у разі, коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
,
такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у встановлених
цим підпунктом розмірах.
Проте, в оспореному рішенні Спецціалізованої ДПІ по роботі з
великими платниками податків у місті Р-ську застосування
фінансових санкцій здійснено на підставі підпункту 17.1.3. статті
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якого у разі коли контролюючий орган
самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника
податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту
4.2.2. пункту 4.2 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник
податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі, встановленому цим
пунктом.
Відповідно до підпункту 4.2.2 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
фінансові санкції застосовуються, зокрема, на підставі даних
документальної перевірки результатів діяльності платника податків
за заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у
податкових деклараціях.
Вказані штрафні санкції, в даному випадку були застосовані до
позивача за /приховування / заниження об'єкту оподаткування,
шляхом порушення вимог 4, 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пов'язаних з визначенням бази
оподаткування. Це порушення було виявлено під час перевірки і на
цій підставі був донарахований податок та застосовані фінансові
санкції, визначені підпунктом 17.1.3 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за порушення правил
оподаткування, а не за порушення строків сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що господарські
місцевий і апеляційний суди вирішуючи спір, помилково прийшов до
висновку, про відсутність підстав для нарахування фінансових
санкцій на підставі підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в період дії
мораторію. Такий висновок є помилковим ще і тому, що приписи
частини третьої преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановили, що нормами цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
не регулюються питання погашення податкових
зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб на яких
поширюються процедури, визначені Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
. Зазначена норма кореспондується і з п. 7.8. ст. 7
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
де визначено, що з моменту прийняття судом ухвали про
порушення провадження у справі про банкрутство платника податків,
порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового
боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається
до суду визначається згідно з нормами Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, без застосування норм цього Закону.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлює умови та порядок
відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності
- боржника або визнання його банкрутом та застосування
ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог
кредиторів. Приписами пункту 4 статті 12 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів
вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про
банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не
нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Водночас, судами не досліджувався розмір донарахованих санкцій та
сума донарахованого податку, а касаці1йна інстанція не має права
встановлювати обставини які не були встановлені у рішенні,
постанові господарського суду, розглянувшого спір. Тому матеріали
справи скеровуються для нового розгляду до Господарського суду
Запорізької області.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 24 вересня
2003 року та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 27 листопада 2003 р. у справі № 23/198 скасувати.
Справу скерувати для нового розгляду до Господарського суду
Запорізької області.
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Р-ську задовольнити
частково.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Дроботова
Т.Гоголь