ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 21/397
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції Солом’янському
районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.12.2003р.
у справі № 21/397 Господарського суду міста Києва
за позовом Дочірнього підприємства фірма “ІСТ” з
іноземним капіталом
до Державної податкової інспекції Солом’янському
районі м. Києва
про визнання недійсним акта ненормативного характеру
За участю представників сторін:
позивача – Макаревич С.П. , за довіреністю
відповідача – Конограй В.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з позовною заявою про визнання недійсним
рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі
м. Києва від 04.08.2000р. № 1777/23-511/14353682-1886. .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2003р. по
справі № 21/397 (Суддя Шевченко Е.О.), яке залишено без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.12.2003р. (колегія суддів О.В.Муравйов, О.М.Нечитайло,
О.В.Вербицька) позовні вимоги задоволені повністю, спірне
рішення визнане недійсним, судові витрати в сумі 85 грн.
стягнуті з відповідача на користь позивача.
Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 01.12.2003р., та прийняти
нове рішення, яким відмовити Дочірньому підприємству фірмі “ІСТ”
в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою
інспекцією у Залізничному районі м. Києва видане спірне рішення
№ 1776/23-511/14353682-1886 від 04.08.2000р. “Про застосування
та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування”, яким за порушення п. 7.3.1 ст. 7 та п. 6.2.4
ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вирішено стягнути з позивача фірма “ІСТ” 91649,28
грн. податку на додану вартість та застосовані фінансові санкції
по податку на додану вартість в розмірі 100% на суму 91649,28
грн., а також 35700,76 грн. нарахованої пені.
Спірне рішення прийняте на підставі акта перевірки № 160/23-511
від 24.07.2000р., копія якого додана до справи.
В акті перевірки серед іншого зазначено, що згідно умов договору
№ 27D від 26.06.98р. між фірмою “ІСТ” та ТОВ
“Донбас-імпорт-експорт”, фірма “ІСТ” зобов'язувалася лише
здійснювати послуги експедиційного обслуговування. Оскільки
фірма “ІСТ” не є довіреною особою перевізника, а виступає в
якості окремого продавця, що здійснює продаж комплексу послуг, в
тому числі і придбаних у іншого платника (який фактично
здійснював транспортні послуги і має виключне право на
застосування нульової ставки), операції з такого продажу, на
думку ДПІ, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість
в повному обсязі за ставкою 20% бази оподаткування. В порушення
п. 6.2.4 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
фірма “ІСТ” безпідставно застосувала нульову
ставку по податку на додану вартість з продажу послуг по
транспортуванню вантажів без документального підтвердження права
на застосування даної пільги. Таким чином, за даними перевірки
фірма “ІСТ” не внесла до податкових зобов'язань суму ПДВ в
розмірі 91649,28 грн. За результатами перевірки донараховане ПДВ
в сумі 91649,28 грн., фінансові санкції по ПДВ в сумі 91649,28
грн., пеня за не внесення до бюджету ПДВ 35700,76 грн.
Згідно з пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97р. № 168/97-ВР (із
змінами та доповненнями) надання транспортних послуг з
перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону
України, а саме: від пункту за межами державного кордону України
до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або
вантажів з-під митного кордону контролю на митну територію
України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення
митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного
кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза
межами державного кордону України; між пунктами поза межами
митного кордону України оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.
У разі коли надання транспортних послуг, визначених частиною
першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських,
агентських або комісійних операцій з транспортними квитками,
проїзними документами, укладення договорів або рахунків на
транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою
перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою,
передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не підлягають доведенню факти, встановлені
рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони. При розгляді справ Арбітражним судом
м. Києва № 19/215, № 19/216, № 26/38 було встановлено, що
позивач при здійснені транспортно-експедиційних послуг має право
застосовувати нульову ставку по податку на додану вартість
згідно пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на вартість перевезень.
Оскільки ці спори розглядалися між позивачем та ДПІ у
Залізничному районі м. Києва, правонаступником якої є
відповідач, а рішення набрали законної сили, зазначені в них
факти не підлягають доведенню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову
Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2003р. у
справі № 21/397 Господарського суду міста Києва правомірною, і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Солом’янському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.12.2003р. у справі № 21/397 Господарського суду міста Києва
залишити без змін.