ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 20-3/311
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк (головуючий),
суддів: М.Остапенка, В.Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "ХХХ"
на рішення від 09.12.2003
господарського суду міста Севастополя
у справі № 20-3/311
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А.
до 1) Відділу державної виконавчої служби Н-ського
районного управління юстиції міста Р-ська
2) ЗАТ "ХХХ"
про стягнення 4966 грн. та визнання наказу
недійсним
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача не з'явився
відповідача-1 не з'явився
У судове засідання прибули два представника від ЗАТ "ХХХ".
Повноваження представників сторони визначені довіреностями,
виданими різними першими особами товариства. Така ситуація
пояснюється представниками тим, що господарськими судами
розглядається спір про правомірність проведення товариством
загальних зборів акціонерів, зокрема, щодо обрання органів
управління товариством. Зважаючи, що касаційна скарга підписана
уповноваженою особою скаржника, що не оспорюється представниками,
а спір про повноваження органів управління товариством, є
предметом окремого розгляду, колегія суддів вважає можливим
здійснити касаційне провадження за матеріалами поданої касаційної
скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної
виконавчої служби Н-ського районного управління юстиції міста
Р-ська про стягнення 4 966 грн. завданих збитків та визнання
наказу начальника ВДВС Н-ського районного управління юстиції м.
Р-ська про проведення виконавчих дій з арешту майна недійсним.
Позивач 29.07.2003 р. суму позовних вимог збільшив, просить
стягнути з ВДВС Н-ського районного управління юстиції м. Р-ська
суму нанесеної шкоди у розмірі 138613,22 грн., у тому числі: суму
не отриманого прибутку у розмірі 42196,80 грн., суму орендної
плати у розмірі 8423,22 грн., витрати по сплаті штрафних санкції
по договору у розмірі 22827,20 грн., суму недостачі у розмірі
52760,00 грн., виплачену під час простою заробітну плату у розмірі
966,00 грн., суму сплаченого єдиного податку у розмірі 960,00
грн., суму нанесеної діловій репутації шкоди у розмірі 10000,00
грн., витрати по оплаті послуг аудитора у розмірі 200,00 грн.,
витрати по оплаті послуг експерта ТПП України у м. Р-ську у
розмірі 280,00 грн.
Позов обґрунтовується тим, що ухвалою господарського суду міста
Севастополя від 05.06.2003 р. у справі № 20-8/072 за позовом ЗАТ
"ХХХ" до СПД А.А.А. про стягнення заборгованості по орендній платі
вжито заходи до забезпечення позову, а саме накладено арешт на
грошові суми, що належать СПД А.А.А. та знаходяться на рахунку №
26003939 в АППБ "SSS", та на майно, що знаходяться за адресою м.
Р-ськ, вул. М-ського, 99, 88-й поверх приміщення ЗАТ "ХХХ",
меблевий салон "QQQ". Вказану ухвалу було направлено до ВДВС
Н-ського районного управління юстиції м. Р-ська.
06.06.2003 р. державним виконавцем ВДВС Н-ського районного
управління юстиції м. Р-ська було винесено постанову про порушення
виконавчого провадження. Того ж дня начальником ВДВС Н-ського
районного управління юстиції м. Р-ська видано наказ про проведення
виконавчих дій за адресою м. Р-ськ, вул. М-ського, 99, 88-й поверх
приміщення ЗАТ "XXX", меблевий салон "QQQ", де знаходиться майно
СПД А.А.А. За клопотанням ЗАТ "XXX" проведення виконавчих дій було
призначено на 07.06.2003 р.
Під час проведення виконавчих дій 07.06.2003 р. було описано та
арештовано майно СПД А.А.А., та передано на відповідальне
зберігання Б.Б.Б.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.06.2003, змінено ухвалу господарського суду міста Севастополя
від 05.06.2003 р. у справі № 20-8/072, п. 2 резолютивної частини
ухвали виключено, а заходи забезпечення позову у вигляді
накладення арешту на майно СПД А.А.А. скасовано.
16.07.2003 ВДВС Н-ського районного управління юстиції м. Р-ська
проведені виконавчі дій по звільненню майна позивача із під
арешту.
17.07.2003 складено і видано аудиторський висновок ПП "Аудиторська
фірма "GGG", згідно якого в ході проведення перевірки виявлено
недостачу товарно-матеріальних цінностей у кількості 29
натуральних одиниць на суму 52760 грн., яку позивач просить
стягнути. Крім того, ТПП України у м. Р-ську складено висновок
експерта № в-177 від 21.07.2003 р., яким встановлено, що
пред'явлені експерту меблі у кількості 11 найменувань, мають
дефекти механічного характеру, у тому числі у двох найменувань
наявна некомплектність, що негативно впливає на зовнішній вигляд
та експлуатаційні властивості.
Ухвалою від 13.10.2003 господарського суду міста Севастополя у
якості другого відповідача залучено ЗАТ "ХХХ"; позивача
зобов'язано направити на адресу ЗАТ "ХХХ" копію позовної заяви,
докази направлення пред'явити суду.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.12.2003
(суддя Ю.Гоголь) позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з
ЗАТ "ХХХ" суму у розмірі 63109,22 грн., у тому числі 8423,22 грн.
- сума орендної плати; 52760,00 грн. - сума недостачі; 966,00 грн.
- сума заробітної плати; 960,00 грн. - сплата єдиного податку;
судові витрати по оплаті послуг аудитора - 200,00 грн., по оплаті
експертизи - 280,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що арештоване майно було передано на
відповідальне зберігання представнику ЗАТ "ХХХ", після проведення
виконавчих дій відповідач - ЗАТ "ХХХ" створив перешкоди для
доступу в приміщення , яке належало позивачу на праві оренди,
шляхом встановлення решітки на вхідні двері.
Суд вимоги про стягнення недостачі визнав обґрунтованими та
такими, що підлягають задоволенню, оскільки їх підтверджено
висновками незалежного аудитора та експерта ТПП України у м.
Р-ську.
Вимоги позивача щодо скасування Наказу начальника ВДВС Н-ського
РУЮ м. Р-ська про проведення виконавчих дій в неробочий день судом
відхилено, оскільки відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
даний спір не
підвідомчий господарському суду, а тому в цій частині провадження
у справі було припинено.
Позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді неотриманих доходів
в сумі 42196,80 грн., витрати по сплаті штрафних санкції по
договору у розмірі 22827,20 грн., а також моральну шкоду у сумі
10000,00 грн. судом визнані необґрунтованими.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ЗАТ "ХХХ" просить
рішення у справі скасувати, провадження по справі припинити,
посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального
права, оскільки позивачем не виконано вимог ухвали від 13.10.2003
господарського суду міста Севастополя та не направлено на адресу
скаржника копії позовної заяви, що підтверджується відсутністю в
матеріалах справи документів, які свідчили б про направлення копії
позовної заяви на адресу ЗАТ "ХХХ".
Описане та арештоване майно СПД А.А.А. було передано на
відповідальне зберігання Б.Б.Б., а не ЗАТ "ХХХ", що вбачається з
акту опису та арешту майна від 07.06.2003 р.
Під час проведення виконавчих дій по звільненню майна із під
арешту проведеного 07.06.2003, відповідальним зберігачем Б.Б.Б.
майно передано матеріально-відповідальній особі СПД А.А.А. -
В.В.В. в повному обсязі, про що державним виконавцем складно акт
від 16.07.2003 р.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково,
виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач у разі залучення господарським судом
до участі у справі іншого відповідача повинен надіслати йому копію
позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у
відповідача немає.
Невиконання цього обов'язку приводить до повернення позовної заяви
без розгляду згідно з п. 6 ст. 63 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували
виконання позивачем обов'язку, покладеного на нього ухвалою від
13.10.2003 господарського суду міста Севастополя. Однак, судом не
надано вищезазначеному процесуальному порушенню належної оцінки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що описане та
арештоване майно СПД А.А.А. було передано на відповідальне
зберігання Б.Б.Б., однак у рішенні суду зазначено, що арештоване
майно було передано на відповідальне зберігання представнику ЗАТ
"ХХХ".
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої
інстанції, оскільки це не підтверджено матеріалами справи.
Позивачем заявлено позов щодо відшкодуванню понесених збитків:
суму не отриманого прибутку, суму орендної плати, витрати по
сплаті штрафних санкції по договору, суму недостачі, виплачену під
час простою заробітну плату, суму сплаченого єдиного податку, суму
нанесеної діловій репутації шкоди, витрати по оплаті послуг
аудитора, витрати по оплаті послуг експерта ТПП України у м.
Р-ську.
Рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто суму
орендної плати, суму недостачі, суму заробітної плати, сплату
єдиного податку, однак суд не обґрунтував по кожному пункту
задоволені ним понесені збитки.
Під час проведення виконавчих дій по звільненню майна із під
арешту, державним виконавцем складно акт від 16.07.2003 р., у
якому зазначено, що відповідальним зберігачем Б.Б.Б. майно
передано матеріально-відповідальній особі СПД А.А.А. - В.В.В. в
повному обсязі.
Зазначена обставина не знайшла відображення у рішенні суду першої
інстанції.
Зважаючи, наведені вище обставини, рішення у справі підлягає до
скасування з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "ХХХ" задовольнити частково.
Рішення від 09.12.2003 господарського суду міста Севастополя у
справі № 20-3/311 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Севастополя.
Головуючий, суддя Є.Борденюк
Судді: М.Остапенко
В.Харченко