ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
08.04.2004                              Справа N 17-3-23/02-7299
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого                  Остапенка М.І.
суддів:                      Харченка В.М., Чабана
                             В.В.(доповідач)
 
     у відкритому судовому засіданні за участю представників      
 
ТОВ “Стройтехснаб”           не з’явився
ЖБК “Малиновський – 14”      Вальчук О.М., Черевиченко О.В.
розглянувши касаційну        ТОВ “Стройтехснаб”
скаргу
 
на постанову                 Одеського апеляційного
                             господарського суду від 20.11.03 р.
у справі                     № 17-3-23/02-7299
господарського суду          Одеської області
 
за позовом                   ТОВ “Стройтехснаб”
до                           ЖБК “Малиновський – 14”
 
про   спонукання виконати певні дії
 
Рішенням    господарського   суду   Одеської   області    (суддя
Владимиренко  С.В.)  від 12.11.2002р. позов задоволено.  Визнано
право  власності за ТОВ “Стройтехснаб” на однокімнатні  квартири
під  №  55  та  № 63, двокімнатні квартири під №№ 5,  24,  92  в
житловому  будинку по вул. Скворцова, 2 в м. Одесі і зобов’язано
ЖБК    “Малиновський–14”   передати   згадані    квартири    ТОВ
“Стройтехснаб”.
 
Одеський  апеляційний  господарський суд  (судді  Воронюк  О.Л.,
Єрмілов  Г.А.,  Ловшин  В.В.)  переглянув  вказане  рішення   та
постановою від 20.11.2003р. скасував його і в позові відмовив.
 
ТОВ  “Стройтехснаб” постанову вважає такою, що суперечить нормам
матеріального   та  процесуального  права,   тому   просить   її
скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити  без
змін.
 
Перевіривши    матеріали   справи,   заслухавши    представників
відповідача, Вищий господарський суд України
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Товариством з обмеженою відповідальністю “Стройтехснаб” заявлено
позов до ЖБК “Малиновський – 14” про зобов’язання передати  йому
у  власність 359 кв.м. житлової площі, що складає 5 трикімнатних
та  7  двохкімнатних квартир у житловому будинку по  вул.  І.  і
Ю.Липи, будівельний № 1, поштовий № Скворцова, 2.
 
Додатковою заявою позивач уточнив свої вимоги і просив  передати
йому  у  власність  479  кв.м.  житлової  площі,  що  складає  4
трикімнатні квартири № 5, 24, 92, 108 і 3 двохкімнатні  квартири
№№ 87, 122, 134 за тією ж адресою.
 
Ще  однією додатковою заявою позивач просив визнати за ним право
власності  і  зобов’язати відповідача передати йому однокімнатні
квартири  №№ 55, 63, двохкімнатні квартири №№ 19, 87, 111,  134,
трикімнатні квартири №№ 5, 24, 92 за тією ж адресою.
 
Обґрунтовуючи  свої вимоги, позивач послався на  те,  що  згідно
договору  №  20/98  від  15.10.98р. він  зобов’язався  збудувати
житловий   будинок по вул. І. і Ю.Липи будівельний № 1, поштовий
№   Скворцова,   2,   а   відповідач  (замовник)   розрахуватися
квартирами, однак відповідач умови договору виконав не в повному
обсязі.
 
Приймаючи  рішення  про  задоволення позову,  господарський  суд
Одеської   області,  виходив  з  того,  що  вимоги  позивача   є
обґрунтованими.
 
Скасовуючи  рішення  місцевого суду  та  відмовляючи  в  позові,
апеляційна  інстанція  послалась  на  те,  що  позивач  в  актах
виконаних   робіт   при  визначенні  вартості  виконаних   робіт
неправомірно  включив  20% витрат у вигляді  податку  на  додану
вартість, чим збільшив суму виконаних товариством робіт  на  929
778 грн..
 
З  огляду на зазначене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що
відповідач  не  тільки не має боргу перед позивачем,  а  що  він
передав більше житлової площі ніж мав передати.
 
Слід  зазначити,  що у спірному договорі не визначено  які  саме
квартири  (номери квартир) замовник повинен передати підрядчику,
тому  Одеський апеляційний господарський суд правомірно скасував
рішення місцевого господарського суду.
 
Що  стосується відмов в позові, то в цій частині  суд  не  повно
з’ясував обставини, що мають значення для справи.
 
Зокрема,  судом  не  з’ясовано  чи  підписував  відповідач  акти
виконання  робіт,  в  яких  був  включений  податок  на   додану
вартість.  Чи  погоджувався  відповідач  з  включенням  до  акту
виконаних робіт ПДВ і чи перерахував фактично позивач суми  ПДВ,
що зазнані в актах виконаних робіт до бюджету.
 
Враховуючи  викладене,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  п.  3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.   Касаційну скаргу ТОВ “Стройтехснаб” задовольнити частково.
 
2.    Постанову Одеського апеляційного господарського  суду  від
20.11.2003р. та рішення господарського суду Одеської області від
12.11.2002р.  у  справі № 17-3-23/02-7299  скасувати,  а  справу
передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду  Одеської
області у іншому складі суддів.