ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2004                               Справа N 15/198-03-4955

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        Державної інспекції з контролю за

скаргу                       цінами в Одеській області

на постанову                 Одеського апеляційного

                             господарського суду від 24.11.2003

                             року

у справі за позовом          Державної інспекції з контролю за

                             цінами в Одеській області

до                           ТОВ “Авіакомпанія “Т”

про   стягнення 466 042,23 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у  липні  2003 року, Державна інспекція з контролю за  цінами  в

Одеській  області звернулась до суду з позовом про  стягнення  з

авіакомпанії  “Т”  155  347,41  грн.,  як  отриманих  незаконно,

внаслідок завищення аеропортних зборів при обрахуванні  вартості

авіаперевезень та 310 694,82 грн. штрафу.

Рішенням  господарського суду Одеської  області  від  02.09.2003

року позов задоволено.

Постановою   Одеської  апеляційного  господарського   суду   від

24.11.2003  року рішення суду першої інстанції  скасовано,  а  у

задоволенні позову відмовлено.

У  касаційній скарзі позивач посилається на неправильну  правову

оцінку  апеляційним  судом обставин справи і  просить  постанову

суду скасувати, а рішення місцевого господарського залишити  без

змін.

Заслухавши  суддю-доповідача,  пояснення  представників  сторін,

перевіривши  матеріали справи, зокрема і після оголошеної  судом

перерви  до 08.04.2004 року та обговоривши доводи скарги  судова

колегія  не  вбачає  підстав  для  її  задоволення  виходячи   з

наступного.

Зі   змісту  позовної  заяви,  актів  перевірки  №  000486   від

09.08.2002   року,  №  000684  від  28.11.2002   року,   рішення

начальника  Державної інспекції з контролю за цінами в  Одеській

області  від 03.04.2003 року № 101 вбачається, що підставою  для

застосування  до  відповідача економічних  санкцій  є  завищення

ставок  аеропортних  зборів, встановлених  наказом  Міністерства

транспорту  України  від 06.07.1999 року № 352  при  обрахуванні

вартості авіаперевезень.

Проте  наведені  позивачем мотиви не можна  визнати  такими,  що

дають  право на застосування до відповідача економічних санкцій,

оскільки:  згідно  постанови  Кабінету  Міністрів  України  “Про

встановлення повноважень органів виконавчої влади та  виконавчих

органів    міських   рад   щодо   регулювання   цін   (тарифів)”

( 1548-96-п ) (1548-96-п)
         від 25.12.1996 року № 1548 державному регулюванню

підлягають  лише  аеропортні збори за обслуговування  повітряних

суден  і пасажирів у аеропортах України(посадку-зліт повітряного

судна,  обслуговування  пасажирів у  аеровокзалі,  наднормативну

стоянку  повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки),  а

дотримання розміру цих зборів, встановлених наказом Міністерства

транспорту  України  від  07.1999  року,  №  355  покладено   на

аеропорти.

Аеропортні збори є витратами експлуатантів повітряних суден,  до

яких відноситься і авіакомпанія “Т”, але вартість авіаперевезень

державному  регулюванню  не підлягає, атому  за  таких  обставин

вважати   визначену   інспекцією  суму  як  незаконно   отриману

внаслідок  порушення дисципліни цін підстав немає і  апеляційний

суд   правомірно  відмовив  у  позові.  Наведені   позивачем   у

касаційній скарзі мотиви не ставлять під сумнів висновки суду  і

не  можуть  бути підставою для скасування постанови апеляційного

суду,   а   тому,  керуючись  ст.  111-9,  111-11  ГПК   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                       В С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 24.11.2003р., без змін.