ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 14/399
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А., Б.Б.Б.
відповідача: В.В.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "XXX" в
особі ліквідатора
на рішення господарського суду Запорізької області
від 09 січня 2001 р.
у справі № 14/399
за позовом закритого акціонерного товариства"XXX" в
особі ліквідатора
До відкритого акціонерного товариства "YYY"
про визнання права власності на майно і забезпечення
безперешкодного доступу до об'єкту
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2003 р. позивач звернувся з вказаним позовом в
господарський суд, посилаючись на те, що відповідач був прийнятий
в склад учасників ЗАТ "XXX" і у зв'язку з відсутністю грошових
коштів як внесок у статутний фонд товариства 28.09.1994 р. передав
незакінчене будівництво, виконане в обсязі 10%, корпусу № X1
розташованого на території ВАТ "YYY", внаслідок чого позивач став
власником цього об'єкту, завершив його будівництво як цеху з
випуску мастик.
09.06.1997 р. рішенням арбітражного суду Запорізької області ЗАТ
"XXX" визнане банкрутом. Під час ліквідаційної процедури
відповідач не допустив ліквідаційну комісію до цеху, який
знаходиться на його території та заявив, що цех є власністю ВАТ
"YYY", що підтверджується актом на право постійного користування
землею та листом Мінпромполітики України про передачу відповідачу
у власність цілісного майнового комплексу, в який ввійшов і
виробничий корпус з виробництва мастик, хоча він був переданий
відповідачем у власність ЗАТ "XXX", а тому просив визнати ЗАТ
"XXX" власником виробничого цеху з випуску бутилкаучукових мастик
(корпус № X1) та забезпечити безперешкодний доступ позивача до
нього в зв'язку з знаходженням цеху на території промбази ВАТ
"YYY".
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.01.2004 р.
(суддя Мірошниченко М.В.) в задоволенні позову в частині визнання
права власності на цех з виробництва бутилкаучукових мастик
(корпус №X1) за ЗАТ"XXX" відмовлено, в частині забезпечення
безперешкодного доступу до виробничого цеху з випуску
бутилкаучукових мастик ЗАТ"XXX", який розташований на території
промбази ВАТ "YYY" провадження припинено у зв'язку з
непідвідомчістю спору в цій частині господарському суду.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права, просить рішення
скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання права
власності на спірний цех з виробництва бутилкаучукових мастик,
господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів
про те, що незавершене будівництво цього цеху було передано
відповідачем позивачу як внесок до статутного фонду, оскільки
Статут ЗАТ "XXX", затверджений загальними зборами акціонерів від
10.06.1996 р. і перереєстрований розпорядженням H-ської районної
адміністрації м. Р-ськa (а.с.110-114), в якому зазначено
відповідача в числі засновників не свідчить, що останній, як
внесок до статутного фонду передав об'єкт незвершеного будівництва
(корпус № X1), разом з тим суд в порушення вимог ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з'ясував який же внесок до статутного фонду
позивача був внесений відповідачем, з яких підстав він отримував у
1994 р. дивіденди від позивача (а.с. 35-37).
Вважаючи, що спірне приміщення не було внеском до статутного фонду
позивача, як це зазначено в договорі про спільну
виробничо-господарську діяльність від 28.09.1994 р. (а.с.13-15),
суд не визначив характер і суть правовідносин, які виникли між
сторонами, не перевірив чи не існували між сторонами договірні
відносини про сумісну діяльність, а при наявності таких висновок
суду про те, що докази щодо вартості виконаних робіт і витрат не
можуть бути доказом наявності у позивача права власності на
спірний об'єкт не відповідає вимогам закону, оскільки залежно від
розміру внеску визначається частка учасника у майні, створеному
внаслідок сумісної діяльності.
Зазначаючи, що право власності відповідача на спірний об'єкт
підтверджується свідоцтвом про власність від 18.05.1995 р.,
виданим регіональним відділенням Фонду державного майна по
Запорізькій області (а.с.84), суд не врахував, що у зв'язку з
виникненням даного спору він, відповідно д ч.2 ст.43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, мав перевірити дотримання вимог закону при видачі
цього свідоцтва, з'ясувати з яких підстав за позивачем було
визнано право власності на спірний об'єкт в цілому, враховуючи, що
в додатку № 1 зазначено, що виробничий корпус № X1 створений
внаслідок дольової участі (а.с.93).
При розгляді справи № 15/412 господарським судом Запорізької
області право власності на спірний об'єкт не було предметом
судового розгляду, оскільки задовольняючи позов відповідача про
усунення перешкод в користуванні виробничим корпусом № X1, суд
виходив з того, що це право підтверджено вказаним свідоцтвом про
право власності (а.с.97-98), а тому посилання суду в даній справі
на встановлення рішенням від 05.12.2003 р. права власності
відповідача на спірний об'єкт є помилковим.
Не відповідає вимогам ст.12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
висновок суду
про непідвідомчість спору в частині забезпечення позивачеві
безперешкодного доступу до виробничого цеху з випуску
бутилкаучукових мастик та припинення провадження у справі в цій
частині, оскільки власник відповідно до п.п.2, 5 Закону "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
має право звернутись до суду з позовом про
усунення будь-яких порушень свого права, хоч би вони і не були
поєднані з позбавленням володіння (негаторний позов).
Враховуючи викладене, рішення суду не можна визнати законним і
обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з передачею справи
на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене, більш ретельно
з'ясувати обставини справи, правову природу взаємовідносин сторін
і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону
вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09 січня 2004
р. у справі за № 14/399 скасувати, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко