ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 14/318
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "XXX"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 17 лютого 2004 р.
у справі № 14/318
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
до акціонерного товариства закритого типу "XXX"
про стягнення заборгованості 11 551,4 грн. заборгованості
ВСТАНОВИВ:
22.10.2003 р. позивач звернуся в господарський суд з позовом про
стягнення з відповідача заборгованості, посилаючись на те, що за
договором купівлі-продажу № 20/А, укладеному між сторонами
25.05.1999 р. відповідач не оплатив частину одержаної продукції на
суму 11251,4 грн. протягом 90 днів після підписання договору. Крім
того, не поставив бітум на суму 300 грн., який попередньо був
оплачений ТОВ "YYY". З урахуванням індексу інфляції, а також 3%
річних з простроченої суми грошового зобов'язання за період з
01.01.03 р. по 01.10.03 р. сума заборгованості становить 11892,17
грн.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив, поновивши
строк позовної давності, стягнути з відповідача суму основного
боргу у розмірі 11 551,4 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
24.11.2003 р. (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2004
р. (головуючий - Ясир Л.О., Судді - Прудніков В.В., Чимбар Л.О.)
позов задоволено. Стягнуто з акціонерного товариства закритого
типу "XXX" на користь ТОВ "YYY" 11 551,4 грн. боргу та судові
витрати.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить постанову Дніпропетровського
апеляційного суду скасувати та постановити нове рішення, яким в
задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної
давності без поважних причин відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну
скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між
сторонами 25.05.1999 р. було укладено договір купівлі-продажу №
20А, згідно умов якого позивач зобов'язався продати відповідачеві
55 000 кв. м за ціною 0,4 грн. за 1 кв. м склополотна ВВГ-400
протягом 30 днів після підписання договору, а відповідач
зобов'язувався прийняти його та оплатити протягом 90 днів після
підписання договору (а.с.15). Згідно накладних № № 167, 200
відповідачу було відвантажено 53 160 кв. м склополотна (а.с.18),
проте відповідач лише частково оплатив поставлену продукцію на
суму 11 000 грн. (а.с.20-24).
Крім того, відповідач не поставив позивачу бітум на суму 300 грн.,
оплачений останнім згідно квитанції до прибуткового ордеру №
057760 (а.с.19).
Наявність заборгованості в розмірі 11 551,4 грн. відповідач не
заперечував та зобов'язувався погасити згідно графіку (а.с.27).
Відповідно до ст.71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для
захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна
давність), встановлюється в три роки.
Згідно з ч.2 ст.80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо суд визнає поважною
причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає
захисту.
Оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всі
зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку,
що строк позовної давності пропущений позивачем з поважних причин
та відповідно до ч.2. ст.80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
поновив його і
задовольнив позовні вимоги.
При цьому суд навів об'єктивні докази, які, на його думку,
свідчать про поважність причин пропуску строку позовної давності.
З таким висновком суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Порушень застосування судом першої і апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права не встановлено, питання
поважності причин пропуску вирішено судом на підставі встановлених
у справі обставин, а згідно ч.2 ст.111-7 ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, підстав для скасування постановлених у
справі судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "XXX"
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 17 лютого 2004 р. у справі №
14/318 - без змін.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко