ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 11/113-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Малого приватного підприємства "КАМП"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 18.12.2003 року Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 11
господарського суду Вінницької області
за позовом Малого приватного підприємства "КАМП"
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова
визнання недійсним податкового
про повідомлення-рішення від 28.02.2003р.
№ 0000092301/0
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній,
від відповідача присутній,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.04.2003
року по справі № 11 позов задоволене; визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Калинівському районі № 0000092301/0 від
28.02.2003р.; стягнуте з відповідача на користь позивача 85 грн.
витрат із сплати державного мита та 118 грн. витрат за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 року по справі № 5/298-23/44 рішення Господарського
суду Вінницької області від 17.04.2003 року по справі № 11
скасоване; прийняте нове рішення; в позові відмовлене.
В касаційній скарзі Мале приватне підприємство "КАМП" просить
скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 18.12.2003 року та залишити в силі рішення Господарського суду
Вінницької області від 17.04.2003 року, посилаючись на порушення
норм матеріального права, а саме пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.
7.5, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача,
які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну
скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Попередні судові інстанції встановили, що ДПІ у Калинівському
районі Вінницької області проведена комплексна документальна
перевірка МПП "КАМП" щодо дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 01.01.00р. по 01.10.2002р.,
про що складений акт № 23/23-0629-13321504 від 26.02.2003 року.
За результатами перевірки відповідачем прийняте спірне податкове
повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове
зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму
84207,50 грн., у тому числі основний платіж - 67366,0 грн. та
штрафні (фінансові) санкції - 16841,50 грн.
З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування 67366,0 грн.
ПДВ та застосування штрафних санкцій стали6
- заниження податкових зобов'язань у березні 2001 року - на
500грн. та в серпні 2002 року на 83 грн.;
- завищення податкового кредиту на суму 66783,0 грн., в тому числі
у грудні 2001 р. на 66667 грн. та в січні 2002 р. на 116,0 грн.
Як зазначається в акті перевірки 21.12.2000 р. МПП "КАМП" придбав
у ЗАТ "ТД" Тячівського району Закарпатської області лінію
каширування вартістю 400000 грн., в тому числі ПДВ 66667 грн. Сума
ПДВ з даної господарської операції було безпідставно віднесено МПП
"КАМП" на податковий кредит у декларацію з ПДВ за грудень 2001
року, оскільки накладна і податкова накладна у МПП "КАМП"
відсутня, і зустрічною перевіркою встановлено, що "ТД" ці накладні
не виписував.
Відповідно до пункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення
першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку
платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165
( z0233-97 ) (z0233-97)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
23.06.97 р. за № 233/2037 податкова накладна складається у двох
примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових
зобов'язань продавця, тобто на дату здійснення будь-якої з подій,
що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 7.3 "Дата виникнення
податкових зобов'язань" статті 7 Закону України від 3 квітня 1997
року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
статті 10 Указу Президента України від 7 серпня 1998 року N 857/98
( 857/98 ) (857/98)
"Про деякі зміни в оподаткуванні".
За змістом наведених правових норм юридичним фактом, що породжує
право покупця на включення до податкового кредиту сум податків,
сплачених (нарахованих) у звітному періоді, є факт перерахування
покупцем продавцю коштів, отриманих від продажу товарів (робіт,
послуг).
Відповідно до абзацу третього підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно
розрахунковим документом.
Згідно підпункту 7.2.6 цієї ж статті податкова накладна видається
в разі продажу товарів покупцю на його вимогу.
У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий
документ, що підтверджує передачу товарів та/або
прийняття платежу із зазначенням суми податку. У разі порушення
продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу
покупця згідно з цим підпунктом покупець має: право звернутися до
кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу
державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви
подаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів,
що засвідчують придбання товарів . Своєчасно
подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми
податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням
товарів .
Пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної ( z0233-97 ) (z0233-97)
встановлено, що сплачена сума податку на додану
вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі
податкових зобов'язань з продажу товарів продавця
у книзі обліку продажу товарів .
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 названого Закону за
податковою накладною ( наряду з митними деклараціями, актом
прийняття робіт чи банківськими документами про
перерахування коштів в оплату вартості робіт при імпорті
останніх) законодавець визнав статус документа, що виключно
підтверджує включені платником до податкового кредиту суми витрат
по сплаті податку.
У зв'язку з цим у разі виникнення спору стосовно права платника на
включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на
додану вартість по операціях з продажу товарів, отриманих у межах
договору купівлі-продажу, суду слід, зокрема, встановити, чи мало
місце перерахування покупцем коштів на користь продавця з
врахуванням податку на додану вартість, чи підтверджена сума
сплаченого податку податковою накладною та чи видана ця податкова
накладна особою, що зареєстрована як платник ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції не
дав оцінки акту № /23-115/2/ від 07.10.2002 року "Про результати
перевірки розрахунків АТ "ТД" з МПП "КАМП" за 2001-2002 роки",
зокрема тій його частині з якої вбачається, що відповідно до
укладеного між ними 21.12.2000 року договору купівлі-продажу по
факту передачі п'яти переказних векселів ПФУ на загальну суму
250000 грн. та проплати 150000 грн. було виписано податкову
накладну від 13.02.01 року № 13/91 з включенням сум податків до
податкових зобов'язань, що не узгоджується повністю з висновком
апеляційного суду про те, що зазначена податкова накладна не
свідчить про право позивача на суму податкового кредиту 66667,67
грн.
Суд першої інстанції, даючи оцінку вищезазначеній податковій
накладній та визнаючи спірне податкове повідомлення-рішення
недійсним повністю, також не дав оцінки тій обставині, що ця
податкова накладна не дозволяє позивачу включати до податкового
кредиту саме суму 66667,67 грн.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування,
здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом
4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника
податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї
статті.
В позовній заяві позивач просив визнати податкове
повідомленнярішення недійсним в повному обсязі. Донарахована за
спірним податковим повідомленням-рішенням сума податкового
зобов'язання становить суму 84207,50 грн.: 6 67366,0 грн. -
основний платіж, 16841,50 грн. - штрафні санкції. Отже, суд першої
інстанції мав перевірити позицію позивача, встановити
правомірність донарахування всієї суми податкового зобов'язання.
Суд цього не зробив, належної оцінки позиції позивача не дав, що є
істотною неповнотою встановлення обставин справи.
Таким, що суперечить нормам процесуального законодавства України є
зазначення суду апеляційної інстанції, що донарахування позивачу
500 грн. ПДВ за березень 2001 року, 83 грн. за серпень 2002 року
та 116,0 грн. за січень 2002 року ним у позовній заяві не
оскаржувалось, будь-яких документів на спростування акту перевірки
в цій частині позивачем не надано, представники позивача в
апеляційній інстанції пояснили, що претензій по даному
донарахуванню не мають; судом першої інстанції причини визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення відносно цих сум не
вказуються.
Колегія суддів відзначає, що оскільки в матеріалах справи відсутні
заяви позивача щодо часткової відмови від позовних вимог,
попередні судові інстанції мали дати оцінку правомірності
донарахування позивачу відповідачем всієї суми за спірним
податковим повідомленням-рішенням.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані
сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі
у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Тому, суди при розгляді справи, зобов'язані були витребувати у
сторін докази, які б підтверджували підставність нарахування таких
зобов'язань в тій сумі, яку містить спірне податкове
повідомлення-рішення.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "КАМП" від
16.01.2004 року № 5 на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 18.12.2003 року справі № 11 задовольнити
частково.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.04.2003 року
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 року справі № 11 - скасувати.
Справу № 11 направити до Господарського суду Вінницької області на
новий розгляд.