ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N А-27/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги Бабушкінському районі міста
Дніпропетровська
на постанову від 16.04.2003 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № А-27/13
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "ІЕ"
до Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі міста
Дніпропетровська
про визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача:
від відповідача:
В січні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЕ"
звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом та уточненням до позову до Державної податкової інспекції
у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, в якому просило
визнати недійсненим повідомлення-рішення ДПІ від 07.10.2002 року
№ 00010923/0 та № 0001102301/0, якими визначено позивачеві до
сплати податок на прибуток в розмірі 583487 грн. та штрафні
санкції в розмірі 288365,92 грн., податок на додану вартість у
сумі 388991,47грн. та штрафні санкції у сумі 191373,28грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЕ" свої вимоги
обґрунтовує тим, що Закон України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не передбачає збільшення
оподатковуваного прибутку підприємства на суму збитків за
господарськими операціями у випадках реалізації товарів за цінами
нижчими за придбані, за винятком двох випадків, а саме при
товарообмінних операціях та при реалізації товарів (робіт послуг)
пов'язаним особам.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
11-17.02.2003 (позовні вимоги були задоволені та визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції від
07.10.2002 року № 00010923/0 в частині нарахування податку на
прибуток у сумі 583487 та штрафних санкцій у сумі 286644 грн. 52
коп. та від 07.10.2002 року № 0001102301/0 в частині нарахування
податку на додану вартість у сумі 388991 грн. 47 коп. і
застосування санкцій у сумі 191096 грн. 50 коп. Рішення суд
вмотивоване правомірністю віднесення товариством з обмеженою
відповідальністю "ІЕ" до валових витрат суми 1944957,33 грн. у
зв'язку з придбанням та продажем товарів в 3-4 кварталі 2001 року
та 1 кварталі 2002 року. В іншій частині позовних вимог позивачеві
відмовлено.
Суд не прийняв до уваги посилання відповідача на пункт 1.32 статті
1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки вказана норма визначає поняття
господарської діяльності з вказівкою лише на досягнення кінцевої
мети такої діяльності - отримання доходу. Однак з викладеного не
можна зробити висновок про обов'язковість отримання доходу від
здійснення окремої господарської операції.
Сама по собі відсутність отриманого прибутку за господарською
операцією в будь-якому випадку не може свідчити про те, що товари
були використані платником податку поза власною господарською
діяльністю.
За апеляційною скаргою державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, Дніпропетровський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 11-17.02.2003 і постановою від
16.04. 2003 року залишив його без змін з мотивів зазначених в
рішенні суду.
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста
Дніпропетровська звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 16. 04. 2003, в якій просить
рішення та постанову скасувати справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Свою скаргу ДПІ обґрунтовує тим, що придбання платником податків
товарів та продаж їх нижче ціни придбання свідчить про те, що
платник податків не мав на меті отримання доходу від здійснення
такої операції, а відтак витрати за такими операціями не можуть
відноситися на результати господарської діяльності. При цьому
скаржник посилається на приписи пункту 1.32 статті 1 пункту 5.1,
5.2.1, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Заявою від 22.03.2004 року державна податкова інспекція уточнила
свої вимоги в якій просить касаційну інстанцію скасувати всі
ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді,
переглянув касаційну скаргу і наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні та постанові місцевого та апеляційного
господарських судів та вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню.
Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин справи встановлених судами першої та апеляційної
інстанцій.
В результаті розгляду справи господарським судом Дніпропетровської
області було встановлено та підтверджено під час здійснення
апеляційного провадження Дніпропетровським апеляційним
господарським судом наступне.
07.10.2002 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському
районі міста Дніпропетровська прийнято податкове
повідомленнярішення № 0001092301/0, яким позивачеві визначено до
сплати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у
розмірі 902804 грн.: у тому числі 608248 грн. по основному платежу
та 294556 грн. штрафних санкцій. Крім того 07.10.2002 року було
прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001102301/0, яким
визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у
сумі 593298 грн. з яких: 397798 грн. - це основний платіж та
195500 грн. - штрафні санкції. Позивач оспорював в суді податкові
рішення повідомлення частково у сумі 583487 грн. податку на
прибуток та 288365 грн. 92 коп. санкцій, а також 388991 грн. 47
коп. ПДВ та 191373 грн. 28 коп. штрафний санкцій з цього виду
податку.
Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень
був акт комплексної документальної перевірки від 07.10.2002 року в
якому, зокрема, вказано, що в період з 27.02.2001 року по
01.07.2002 року в порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачем
були включені до складу валових витрат витрати на придбання
товарів, які не були використані в господарській діяльності
підприємства, оскільки вини були реалізовані позивачем за ціною
нижчою від ціни придбання.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарська діяльність визначена, як
будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в
грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, у разі коли
безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є
регулярною, постійною та суттєвою. Згідно з пунктом 5.1 статті 5
цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу
(далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності. А відповідно до
підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 до складу валових витрат
включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Приписи пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
містять вичерпний перелік
витрат, що не включаються до складу валових витрат і не містять
заборони віднесення витрат з придбання товарів, які в подальшому
були реалізовані за нижчою ціною. Крім того цей же Закон
встановлює для платника податків лише два випадки цінових обмежень
щодо придбання та реалізації товарів: обмеження при здійсненні
товарообмінних операцій та операцій з пов'язаними особами (стаття
7. Оподаткування операцій особливого виду). Згідно приписів пункту
5.11 статті 5 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
установлення
додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових
витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не
дозволяється.
Місцевим та апеляційним господарськими судами не встановлено
збиткової діяльності позивача у відповідних податкових періодах, а
сам по собі факт відсутності прибутку за окремо взятою
господарською операцією не є підставою для висновку про те, що
придбані товари не були використані платником податків у власній
господарській діяльності на чому вірно наголосили попередні судові
інстанції.
З огляду на зазначене підстав для скасування переглянутих судових
актів не вбачається. Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11-17
лютого 2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 16 квітня 2003 року у справі № А27/13
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Бабушкінському районі міста дніпропетровська - без
задоволення.