ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 9/81-Н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 04.12.2003р.
у справі № 9/81-Н Господарського суду Хмельницької
області
за позовом Дочірнього підприємства “Хмельницьке
спеціалізоване управління
“Стальконструкція” № 129, м. Хмельницький
до Державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 2.06.2003
року у справі № 9/81-Н (суддя Олійник Ю.П. ), яке залишене без
змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду
від 04.12.2003р. (колегія суддів Горшкова Н.Ф., Веденяпін О.А.,
Голубєва Г.К.) частково задоволено позов Дочірнього підприємства
“Хмельницьке спеціалізоване управління “Стальконструкція” № 129
м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому про визнання недійсним рішення Державної
податкової інспекції № 0007272301/2/3454 від 18.12.02р. Визнано
частково недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
м. Хмельницькому № 000727301/2/3454 від 18.12.02 р. про
донарахування Дочірньому підприємству “Хмельницьке
спеціалізоване управління “Стальконструкція” № 129
м. Хмельницький 301 грн. плати за землю та 340 грн. штрафної
санкції по платі за землю, в частині 220,16 грн. плати за землю
та 170 грн. штрафної санкції по платі за землю.
Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулася до
Вищого господарського суду України, з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 04.12.2003р. у справі № 9/81-Н
Господарського суду Хмельницької області і прийняти нове
рішення.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної
відповідачем документальної перевірки позивача щодо дотримання
вимог податкового законодавства за період 1.01.01 р. по 30.06.02
р. складено акт № 425 від 16.09.02 р. Перевіркою, крім інших
порушень визначено, що позивачем в 2001 році та 1-му півріччі
2002 р. податкові зобов'язання по платі за землю занижені
відповідно на 217 грн. та 144 грн. у зв'язку з тим, що при
подачі декларації на проведення грошової оцінки землі
неправильно виділено використання земельної ділянки, на якій
розміщена будівля офісу та оренда приміщення по адресі -вул.
Свободи, 6-А. зазначено також, що відповідно рішення 18 сесії
Хмельницької міської Ради № 27 від 26.12.2000 р. щодо грошової
оцінки міста Хмельницького при розрахунку плати за землю
необхідно застосувати коефіцієнт функціонального призначення в
розмірах по адмінприміщенню - 1,2, по оренді приміщень - 2,5, а
фактично застосовувались коефіцієнти – 1 в порушення ст. ст. 13,
14 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове
повідомлення-рішення від 18.12.2002 р. № 0007272301/2/3454 про
донарахування 301 грн. плати за землю та 340 грн. штрафу.
Колегія суддів зазначає, що донарахування спірним податковим
повідомленням-рішенням податкового зобов'язання у сумі 80,84
грн. відповідає чинному законодавству, оскільки, як встановлено
судом, в розрахунку позивача по земельному податку за 2001р. не
відображена (не включена до об'єкту оподаткування) земельна
ділянка, зайнята житловим будинком по вул. Лісогринівецькій,
10/1, площею 3808 кв. м. , відповідно не сплачено 80,84 грн.
плати за землю всупереч ст. ст. 2, 5, 15 Закону України “Про
плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Також, згідно ст. 7 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
ставки земельного податку за земельні ділянки
диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні,
міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального
використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище
ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням
коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї
статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213
“Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення та населених пунктів” ( 213-95-п ) (213-95-п)
(п. 21)
визначено, що грошова оцінка земель населених пунктів
визначається за формулою, в якій також застосовується
коефіцієнт, який характеризує функціональне використання
земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для
промисловості, транспорту), а також коефіцієнт, який
характеризує місцерозташування земельної ділянки.
Коефіцієнт функціонального призначення згідно рішення XVIII
Хмельницької міської Ради № 27 від 26.12.00 р. щодо грошової
оцінки при розрахунку плати за змелю становить: по
адмінприміщенням - 1,2; по оренді приміщень -2,5.
Як вбачається з грошових оцінок земельних ділянок позивача
складеними комунальним підприємством по землевпорядкуванню,
затвердженими відділом земельних ресурсів та земельної реформи,
коефіцієнт функціонального призначення визначено на 2001 р., 1-е
півріччя 2002 р. по земельній ділянці вул. Свободи, 6-А (крім
зайнятої під виробничу базу), як 1.
Попередні судові інстанції дійшли правильного висновку, що
чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податків
самостійно коректувати дану оцінку земельної ділянки і
відповідні коефіцієнти. Такі зміни внаслідок не цільового
використання земельної ділянки могли бути внесені лише
компетентними державними органами. Відповідальність за
використання земель не за не цільовим призначенням передбачена в
адміністративному порядку (ст. 53 Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (80731-10)
).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що податкове
повідомлення-рішення в частині 220,16 грн. плати за землю та 170
грн. штрафної санкції по платі за змелю не відповідає чинному
законодавству.
Враховуючи допущення позивачем недоплати в 2001 р., колегія
суддів вважає, що правомірно застосована штрафна санкція в
розмірі 170 грн.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
правильного висновку про часткове задоволення позову Дочірнього
підприємства “Хмельницьке спеціалізоване управління
“Стальконструкція” № 129 м. Хмельницький до Державної податкової
інспекції по м. Хмельницькому про визнання частково недійсним
рішення ДПІ № 0007272301/2/3454 від 18.12.02 р.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
04.12.2003р. у справі № 9/81-Н Господарського суду Хмельницької
області залишити без змін.