Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: Кривенка В. В. (головуючого), Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г. (суддів), розглянувши за винятковими обставинами у письмовому провадженні за скаргою Красноперекопської об'єднаної ДПІ (далі - ОДПІ) справу за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства до ОДПІ про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:

У вересні 2006 р. позивач звернувся з позовом до ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 1 березня 2006 р. про застосування штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за податковими деклараціями: N 003271500/0 - у розмірі 4469,78 грн. за жовтень 2001 р., березень, травень, липень, серпень 2002 р.; N 0003281500/0 - у розмірі 39349,25 грн. за серпень - листопад 2001 р.; N 0003291500 - у розмірі 38926,35 грн. за квітень, травень, липень 2001 р.

Господарський суд АРК постановою від 18 грудня 2006 р., яку залишено без змін ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2007 р. і Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2009 р., позов задовольнив - оспорювані податкові повідомлення-рішення визнав нечинними.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали суду касаційної інстанції ОДПІ, посилаючись на наявність підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАСУ, просить скасувати рішення попередніх судів.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. N 2181-III (далі - Закон) за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На думку колегії суддів, суди у цій справі правильно встановили наявність перерахованих у пп. 15.1.2 Закону обставин (з моменту подання позивачем податкової декларації минуло більше 1095 днів), а тому висновок касаційного суду про відсутність в ОДПІ у цьому випадку можливості прийняти податкові повідомлення-рішення ґрунтується на вимогах Закону.

Оскільки оспорювані рішення є законними, то колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись ч. 1 ст. 244 КАСУ, постановила:

У задоволенні скарги ОДПІ про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2009 р. відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАСУ.