ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 9/319/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної
податкової інспекції
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.11.2003р.
у справі № 9/319/8 Господарського суду Кіровоградської
області
за позовом Приватного підприємства”Житло”
до Кіровоградської міжрайонної державної
податкової інспекції
про визнання недійсними актів
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
28.08.2003 року у справі № 9/319/8 (суддя Наливайко Є.М.), яке
залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.11.2003р. (колегія суддів Л.О.Чимбар,
Л.О.Ясир, О.М.Виноградник) позов приватного підприємства “Житло”
( 2482-12 ) (2482-12)
, с.Обознівка – задоволено; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної
державної податкової інспекції, м. Кіровоград
№ 157/23-10/23694560 від 14.08.02р., яким визначено суму
податкового зобов’язання по податку на додану вартість у
загальній сумі 1508350,86грн., у тому числі: 1026681,17грн.
основного платежу та 481669,69грн. штрафу, та податкове
повідомлення рішення № 157/23-10/23694560 від 14.08.02р., яким
визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у
загальній сумі 587477,19грн., у тому числі: 469981,75грн.
основного платежу та 117495,44 грн. штрафу,
Кіровоградська МДПІ, м. Кіровоград звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області
від 28.08.2003 року у справі № 9/319/8 та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26.11.2003р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у
задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2002 року відповідачем
прийнято два податкових повідомлення-рішення за
№ 157/23-10/23694560. Одним із яких позивачу визначено суму
податкового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі
587477,19 грн., в тому числі: 469981,75 грн. Основного платежу
та 117495,44 грн. штрафних санкцій. Згідно другого податкового
повідомлення-рішення позивачу визначено суму податкового
зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1508350,86
грн., із них: 1026681,17грн. - основного платежу, 481669,69
грн.- штрафних санкцій.
Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень
був акт перевірки від 06.08.2002р. № 100 “Про результати
перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватним
підприємством “Житло” за період з 27.12.2000р. по 01.04.2002р.”.
Зазначеною перевіркою було встановлено, що позивачем занижено за
2001 рік валові доходи на 5133405,83 грн., що привело до
завищення збитків підприємства за 2000 рік на 2998200 грн., за
2001 на 568600 грн., та несплати податку на прибуток в сумі
469981,75 грн.
При цьому, сума валового доходу позивача за перевіряємий період
визначалась з урахуванням надходжень грошових коштів від
Благодійного фонду “Житло військовим” згідно платіжних доручень
№ 8 від 29.01.2001р., № 12 від 31.01.2001р., № 34 від
22.02.2001р., № 44 від 11.03.2001р., № 49 від 19.03.2001р, № 60
від 22.03.2001р., № 64 від 23.03.2001р., № 67 від 27.03.2001р.,
№ 327 від 27.06.2001р. За вказаними розрахунковими документами,
як зазначено в акті перевірки, позивач отримав 6160087 грн., в
тому числі 1026681,17 грн. пдаток на додану вартість.
Сума валових витрат підприємства за наслідками перевірки визнана
згідно даних, відображених підприємством при складанні
декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період, в тому
числі і в уточнюючій декларації за 1 квартал 2002р., та згідно
даних акта перевірки № 41 від 19.03.2002р.
Крім того, за висновком відповідача, в порушення п. 3.1 ст. 3
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
позивачем не зараховано та не сплачено податок на додану
вартість з операцій купівлі-продажу побудованого житла,
переданого БФ “Житло військовим” в загальній сумі 1026681,17
грн.
Колегія суддів, зазначає, що відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду,
визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та суму амортизаційних відрахувань,
нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Валовий доход згідно п. 4.1 ст. 4 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
це
загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України,
її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній
зоні, так і за її межами.
В акті перевірки вказано, що у всіх платіжних дорученнях,
зазначених в таблиці 2, одержувачем коштів є позивач - ПП
“Житло” ( 5464-10 ) (5464-10)
.
Як встановлено судом, із наданих відповідачем на вимогу
господарського суду копій платіжних доручень, які знаходяться у
кримінальній справі № 10-7595, порушеній слідчим відділенням
МДПІ Кіровоградської МДШ стосовно посадових осіб приватного
підприємства “Житло” ( 554-15 ) (554-15)
про ухилення від сплати
податків, що направлена до місцевого суду Кіровоградського
району, вбачається, що відповідачем до валового доходу позивача
віднесено кошти в загальній сумі 4027087 грн. згідно платіжних
доручень № 49 від 19.03.2001р., № 60 від 22.03.2001р., № 64 від
23.03.2001р., № 67 від 27.03.2001р, № 327 від 27.06.2001р., в
яких одержувачем зазначено концерн Кіровоградська будівельна
компанўя “Кіровоградбудінвест”, а не ПП “Житло” ( 2482-12 ) (2482-12)
.
Судами зазначено, що в акті перевірки не встановлено обставин,
на підставі яких відповідач відніс до складу валового доходу
позивача, кошти, що перераховані на поточний рахунок іншої
юридичної особи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
статтею 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на господарський суд
покладено обов’язок щодо всебічного, повного і об’єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
При задоволенні позову в повному обсязі попередніми судовими
інстанціями, не досліджено обставини справи, на які посилається
податкова інспекція, зокрема, не з’ясовано обставини віднесення
до валового доходу сум по 4-х із 9-ти платіжних доручень (№ 8
від 29.01.2001р., № 12 від 31.01.2001р. № 34 від 22.02.2001р.,
№ 44 від11.03.2001р.), що має значення для правильного вирішення
спору.
Згідно ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору.
Також, як вбачається з матеріалів справи, в частині сплати
податку на додану вартість, приватне підприємство”Житло”
мотивувало свої вимоги, заявлені в позовній заяві, посиланням на
п. 5.1.20 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якого звільняються від оподаткування
операції з продажу або передачі у власність новозбудованого
житла фізичним особам для його використання як місця проживання.
При цьому, податкова інспекція заперечувала в першій та
апеляційній інстанції щодо наявності у позивача вказаної пільги.
Однак, в прийнятих по справі рішенні та постанові відсутні
висновки щодо правомірності застосування позивачем пільги,
визначеної п. 5.1.20 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та не
досліджені обставини справи, з яким пов’язується застосування
вказаної норми.
Все вищенаведене свідчить про неповне дослідження в рішенні
місцевого та постанові апеляційного господарського суду обставин
справи, що з мають значення для правильного вирішення спору. У
зв'язку з цим судові рішення, як такі, що постановлені з
порушенням частини 1 ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа –
передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної
податкової інспекції задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.11.2003р. та рішення Господарського суду Кіровоградської
області від 28.08.2003 року у справі № 9/319/8 скасувати.
Справу № 9/319/8 направити на новий розгляд до Господарського
суду Кіровоградської області.