ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 9/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Олександрійської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.11.2003
у справі № 9/125
господарського суду Кіровоградської області
за позовом ПП "Науково-виробниче підприємство
"Ф"
до Олександрійської ОДПІ,
Олександрійського відділення
Державного казначейства у
Кіровоградській області
про стягнення бюджетної заборгованості
з податку на додану вартість у сумі
27 253 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
29.08.2003 у справі № 9/125, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2003
позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за
листопад 2000 р. у розмірі 14 846 грн. та проценти, нараховані на
суму бюджетної заборгованості, у розмірі 12 407 грн. Крім того, з
Олександрійської ОДПІ на користь позивача стягнуто 272, 53 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на судово-інформаційне
забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Олександрійська ОДПІ просить скасувати
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.11.2003 у справі № 9/125, посилаючись на порушення
господарським судом апеляційної інстанції ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з розглядом справи за відсутності
представників Олександрійської ОДПІ, а також на порушення норм ст.
8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
оскільки остання не містить вимог щодо нарахування процентів на
суму експортного відшкодування.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх
представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Відповідно до поданої позивачем декларації з податку на додану
вартість за листопад 2000 р. сума податку на додану вартість, що
підлягає відшкодуванню з бюджету, становить 66 792 грн. Відповідно
до акту взаємозвірки № 1 від 29.08.2003 позивачу відшкодовано 51
946 грн. податку на додану вартість, залишок невідшкодованого
податку на додану вартість складає 14 846 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 позов визнав.
Факт невідшкодування позивачу з Державного бюджету України податку
на додану вартість у розмірі 14 846 грн. відповідно до декларації
з податку на додану вартість за листопад 2000 р. у строки,
передбачені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, встановлено господарськими судами і відповідачами
не заперечуються.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
законності і обґрунтованості вимог позивача про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість і процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості, з огляду на
наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Особливості експортного відшкодування передбачено ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
згідно з п.
8.1 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Право позивача на відшкодування податку на додану вартість за
листопад 2000 р. встановлено господарськими судами і підтверджено
матеріалами справи (в т.ч. довідкою Олександрійської ОДПІ № 2 від
23.02.2001 "Про результати тематичної перевірки ПП
"Науково-виробниче підприємство "Ф" з питання правильності
відшкодування податку на додану вартість з бюджету за листопад
2000 р. та грудень 2000 р.", актом № 1 від 29.08.2003 взаємозвірки
розрахунків з податку на додану вартість по податковій декларації
з податку на додану вартість за листопад 2000 р. та інш.).
Факт невідшкодування позивачу податку на додану вартість за
листопад 2000 р. у строки, встановлені ст.ст. 7, 8 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, встановлено
господарськими судами і відповідачами не заперечуються.
Посилання відповідача-1 на відсутність права на нарахування
процентів на суму експортного відшкодування спростовуються нормами
ст.ст. 7, 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки експортне відшкодування є різновидом
бюджетного відшкодування.
Що стосується посилань скаржника на порушення господарським судом
ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з розглядом справи за
відсутності представників Олександрійської ОДПІ, то слід
зазначити, що вказана обставина є безумовною підставою для
скасування судових рішень лише у випадку неналежного повідомлення
сторони про час і місце судового засідання, тоді як господарськими
судами встановлено, що відповідач-1 був належним чином
повідомлений про час і місце судового засідання, а представник
відповідача-1 не був присутній у судовому засіданні через
зайнятість у іншій справі.
За таких обставин постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.11.2003 у справі № 9/125 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Олександрійської ОДПІ залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.11.2003 у справі № 9/125 - без змін.