ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 5/34-25/2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 09.07.2003р.
у справі № 5/34-25/2 Господарського суду Львівської
області
за позовом Львівської державної залізниці м. Львів
до 1) Державної податкової інспекції у м. Львові
2) Управління державного казначейства у
Львівській області
про стягнення податкового боргу в сумі 238376 грн.
За участю представників сторін:
позивача – Завалішін Ю.О., за довіреністю
Завалішін В.І., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2003р.
у справі № 5/34-25/2 (суддя Якімець Г.Г.), яке залишено без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.07.2003р. (колегія суддів Процик Т.С., Галушко Н.А., Юрченко
Я.О.) стягнуто на користь Львівської державної залізниці
бюджетну заборгованості по ПДВ в сумі 238.376,0 грн. та проценти
нараховані на суму бюджетної заборгованості на рівні 120% від
облікової ставки НБУ в сумі 6992,75 грн. Рішення суду мотивоване
тим, зокрема, що відповідач, приймаючи розпорядження
№ 214/23-0/01059900/8635 від 08.08.2001р., фактично здійснив
безспірне стягнення грошових коштів шляхом коригування сум
належних до відшкодування.
ДПІ у м. Львові не погодилася з рішеннями місцевого та
апеляційного господарського суду і подала касаційну скаргу, в
якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської
області від 13.03.2003р. у справі № 5/34-25/2 та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2003р.,
та відмовити в задоволенні позовних вимог Львівської державної
залізниці.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
08.08.2001р. ДПІ у м. Львові прийнято розпорядження
№ 214/23-0/01059900/8635 про внесення змін у визначену платником
(позивачем) суму податку на додану вартість за результатами
попередньої перевірки податкової декларації по податку на додану
вартість за листопад 2000р., яким донараховано суму податку на
додану вартість (зменшено суму бюджетного відшкодування) в
розмірі 238.376,0 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду
Львівської області від 05.11.2001 р. у справі № 5/2026-29/376
визнано недійсним розпорядження ДПІ у м. Львові
№ 214/23-0/01059900/8635 від 08.08.2001р., яким зменшено суму
бюджетного відшкодування на 238376 грн. Постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 16.01.2002р. у справі
№ 5/2026-29/376 вищевказане рішення Господарського суду
Львівської області від 05.11.2001 р. залишено без змін.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач при
наявності рішення Господарського суду Львівської області від
05.11.2001 р. у справі № 5/2026-29/376, яким визнано вищевказане
розпорядження ДПІ недійсним, на момент розгляду даної справи не
подав висновок органу Державного казначейства про відшкодування
з Державного бюджету суми бюджетної заборгованості шляхом
перерахування суми 238.376,0 грн. з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування
здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з
бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку,
що його обслуговує. Суми, що не відшкодовані платнику податку
протягом визначеного у цьому пункті строку, тобто протягом
місяця, що настає після подання декларації, вважається бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120% від облікової ставки НБУ, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення.
Відповідно до абз. 5 п. 7.7.3 п. 7.7. статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р.
№ 168/97-ВР, платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету.
Отже, враховуючи вищенаведене, позивачем правомірно нараховано
до стягнення суму бюджетної заборгованості по ПДВ за листопад
2000 р. в сумі 238.376,0 грн. та проценти на рівні 120 відсотків
від облікової ставки НБУ в сумі 6992,75 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2003р.
законною та обґрунтованою і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 53, 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити строк на подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.07.2003р. у справі № 5/34-25/2 Господарського суду Львівської
області залишити без змін.