ВИЩИЙ господарський СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
08.04.2004 Справа N 5-7/198-03-6356
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, доповідача, судді за участю представників сторін:
позивача; відповідача;
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "НК" на рішення господарського
суду Одеської області від 5 грудня 2003 року у справі за позовом
ЗАТ "НК" до ВАТ "ВХП" про стягнення 2317932, 71 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року ЗАТ "НК" звернулось до суду з позовом про
стягнення заборгованості в сумі 2317932, 71 грн. до ВАТ "ВХП".
Рішенням господарського суду Одеської області від 5 грудня 2003
року в позові відмовлено, у зв'язку з пропуском строку позовної
давності.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг строку позовної
давності починається з дня виникнення права на позов. Право на
позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення свого права.
Згідно ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
закінчення строку позовної
давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Порушене право підлягає захистові, якщо суд визнає поважною
причину пропуску строку позовної давності.
Як встановлено судом, 12 червня 1998 року між сторонами у справі
були укладені договори купівлі-продажу нафтопродуктів № 2-3/98-181
та № 2-3/98-182, згідно умов яких позивач зобов'язався передати
нафтопродукти у власність відповідача, а відповідач - прийняти
нафтопродукти та сплатити за них грошові кошти на умовах і в
строки, передбачені договорами.
Виконуючи умови договорів, позивач передав відповідачеві, а
останній прийняв нафтопродукти на загальну суму 545 457, 60 грн.,
що підтверджується актом прийому-передачі від 28.08.1998 року. У
встановлені договорами строки відповідач за прийняті нафтопродукти
не розрахувався.
Крім того, 12 червня 1998 року між тими ж сторонами були укладені
договори № 10-3/98-181 та № 10-3/98-182 купівлі-продажу
сільськогосподарської продукції, на підставі яких відповідач
поставив позивачеві пшениці - 1637, 040 тн, насіння соняшника -
198, 900 тн, ячменя фуражного - 329, 600 тн, що підтверджується
актом звірки від 01.07.1999 року.
Згідно укладеного 20 липня 1999 року, між позивачем та
відповідачем, договору купівлі-продажу сільськогосподарської
продукції № 9-4/99-428 та додаткових угод до договору № 1 та № 2,
відповідач передав позивачу 525, 850 тн пшениці на суму 113583, 60
грн. та 90, 326 тн насіння соняшника на суму 54 195, 60 грн., що
підтверджується наявними в матеріалах справи актами
прийому-передачі.
Розглядаючи справу, місцевий господарський суд правильно вважав,
що винесення судом ухвали від 18 жовтня 2000 року, якою введено
мораторій в справі про визнання банкрутом ВАТ "ВХП" відповідно до
вимог ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, не зупиняє для
позивача за його позовними вимогами перебігу строку позовної
давності, відповідно до вимог ст. 78 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення
виконання боржником вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли
до дня порушення провадження у справі про банкрутство, включаючи
вимоги за зобов'язаннями, що виникли після порушення справи, але
згідно з цим Законом віднесені до вимог конкурсних кредиторів, а
також зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення
примусового виконання таких вимог.
Вимоги до боржника, які не підлягали задоволенню в межах
провадження у справі про банкрутство, або не були заявлені
кредиторами, або заявлені ними після закінчення встановленого ст.
14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
місячного строку, який не
відновлено судом у встановленому порядку, можуть бути предметом
позову. Позовне провадження за цими вимогами може бути порушено
судом за наявності підстав, передбачених ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вірно встановивши те, що ухвалою суду від 16.03.2001 року по
справі № 17-2/2864 заяву ЗАТ "НК" про визнання його кредитором ВАТ
"ВХП" було залишено без розгляду, господарський суд правильно
визнав, що позивач мав право в строк до закінчення строку позовної
давності звернутися до суду з позовною заявою до відповідача.
За таких обставин, відмовляючи в позові, з яким ЗАТ "НК"
звернулось до суду, суд першої інстанції правильно встановив факт
пропуску позивачем строку позовної давності.
З огляду на викладене, рішення суду відповідає вимогам закону,
тому підстав для його зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду від 5 грудня 2003 року залишити без
змін, а касаційну скаргу ЗАТ "НК" - без задоволення.