ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 4/2/496-15/163
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. – головуючий, Дерепи В.І., Стратієнко Л.В. розглянув
касаційну скаргу ТОВ “Ластінг, ЛТД” на рішення господарського
суду Запорізької області від 20.05.2003 р. та постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 06.08.2003 р.
у справі № 4/2/496-15/163 за позовом ТОВ “Ластінг, ЛТД” до ВАТ
“Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, за участю
представників відповідача – Цибульський А.В., Жердев І.С.
про стягнення 12 835 993,52 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2003
р. ТОВ “Ластінг, ЛТД” в позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
06.08.2003 р. вказане судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення від
20.05.2003 р. та постанову від 06.08.2003 р., посилаючись на те,
що вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства, та
прийняти нове рішення, яким визнати недійсною додаткову угоду
№ 1 від 06.01.1999 р. та стягнути з відповідача борг у сумі 12
835 993,52 грн.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення від
20.05.2003 р. та постанову від 06.08.2003 р. залишити без змін,
а скаргу – без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників відповідача,
суд встановив наступне.
В червні 2002 р. позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення 12
835 993,52 грн., посилаючись на те, що останній в добровільному
порядку не відшкодовує заборгованість згідно договору поруки.
Місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази і доводи, належно їх оцінили та дійшли
обґрунтованого висновку про відмову у позові. При цьому суди
виходили з того, що
06.01.1999 р. між ДАЕК “Запоріжжяобленерго”, позивачем та
відповідачем укладено договір поруки № 20/33/1, відповідно до
якого позивач зобов’язався відповідати перед ДАЕК
“Запоріжжягобленерго” за своєчасне виконання відповідачем
зобов’язань в частині проведення оплати заборгованості за
поставлену у березні 1999 р. електроенергію за договором
№ 20/845/1 від 01.02.1993 р. на суму 19 747 682,32 грн. На
виконання п. 2.5 зазначеного договору 06.01.1999 р. позивач і
відповідач уклали додаткову угоду № 1, відповідно до якої
розрахунки проводяться шляхом перерахування відповідачем
грошових коштів на рахунок позивача за вирахуванням дисконту в
розмірі 65% у строк, який буде узгоджено сторонами додатково.
Оскільки будь-які додаткові угоди до спірного договору, в
т.ч. стосовно строку виконання зобов’язань, не укладались, то
договором № 20/33/1 не визначено строк здійснення відповідачем
розрахунків. Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ
“Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” виконав умови
договору № 20/33/1 від 01.02.1993 р. та додаткової угоди № 1 від
06.01.1999 р. і повністю розрахувався з ТОВ “Ластінг, ЛТД”,
оплативши рахунок № 001/3 від 07.06.1999 р. на суму 6 911
688,81грн., про що свідчить платіжне доручення № 001 від
08.06.1999 р., тому місцевий суд дійшов до правильного висновку,
що вимоги позивача на суму 12 835 993,52 грн. заявлені в
порушення ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та спростовуються
матеріалами справи. До того ж, суд першої інстанції при
ухваленні рішення дійшов обґрунтованого висновку про неприйняття
доповнення до позовної заяви, оскільки ТОВ “Ластінг, ЛТД” не
надало суду доказів сплати державного мита у встановленому
порядку та розмірі або доказів того, що воно звільнене від
сплати держмита.
Твердження позивача, про те, що додаткова угода № 1 від
06.01.1999 р. є недійсною на підставі ст. 56 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
були перевірені апеляційним судом та обґрунтовано
спростовані з посиланням на обставини справи. Посилання позивача
на неправильне визначення судом апеляційної інстанції правової
природи дисконту підставно спростовані судом з посиланням на
норми законодавства, тому до уваги не приймаються.
Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на
недоведеність обставин справи та необхідності вирішення
касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів
позивача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого і
апеляційного судів оцінки доказів, що суперечить вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Отже, оскаржувані судові рішення відповідають обставинам справи,
діючому законодавству, тому підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2003
р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 06.08.2003 р. у справі № 4/2/496-15/163 залишити без змін, а
касаційну скаргу ТОВ “Ластінг, ЛТД” – без задоволення.